Faith Amidst Adversity - The Journey of God’s People.

Faith Amidst Adversity – The Journey of God’s People

Scripture:

“But the God of all grace, who hath called us unto his eternal glory by Christ Jesus, after that ye have suffered a while, make you perfect, stablish, strengthen, settle you.” 1 Peter 5:10.

Introduction and Background:

The message of 1 Peter 5:10 is addressed to Christians. The Christians residing in Asia Minor are characterised by their vulnerability and dispersion, facing limited opportunities for social interaction with one another, at the time when the Apostle Peter addresses them. Hostile pagan individuals and even more belligerent Jews were in the vicinity.

They were subjected to persecution and harboured concerns about the potential exacerbation of their situation. Peter’s writing to them fails to instil confidence in them, and indeed it was not his intention as he articulates his aspirations for the future. Notably, Peter does not comfort them with wishful thinking.

What were his aims and desires?

He aims to put iron into their blood.
He does not expect them to escape trial, nor does he particularly wish that they should.
He does desire, however, that in the hour of trial, they should acquit themselves as a Christian ought.

The target audience of 1 Peter 5:10 is Christians enduring persecution on a global scale. Nothing has changed; in fact, the world is become even more hostile. Thus, the message remains as pertinent now as it was when the Holy Spirit inspired Peter to write it.

The Christian’s situation

The peculiarity about the Christian is that he lives in two spheres.

Sphere 1 He is In Christ and Sphere 2 He is in the World (but not of the world), there is a duality of dwelling but only one identity.

The expression “by Christ Jesus” might alternatively be translated as “in Christ Jesus.” Recall Paul’s reference to himself as “a man who is united with Christ.” The Christian’s position in Christ holds a key role in Paul’s philosophy.

The Christian is bound together via their unwavering belief in Christ, forming a connection as close and intimate as that between a body and its head. God gazes upon Christ, and through Him, He perceives all individuals who have faith. God perceives every believer and regards them as being united with Christ.

By his union with Christ, the Christian enjoys the same level of security as Christ Himself. Christ has atoned for his sins, and this atonement has been acknowledged by God on his behalf as if he had personally made the amends.

What should this do? Understanding that one is united with Christ should have a profound impact on the moral qualities of the believer. It should influence every decision he makes as we see from Paul’s thinking.

Paul’s thinking frequently contemplates.

The believer when he rejoices, rejoices in the Lord.
When he marries, he does so in the Lord.
When Christian children are enjoined to obey their parents, they are to do so in the Lord.
When the believer makes his plans, he does so in the Lord, that is to say, he seeks to make his plans according to the mind of Christ.

Not only should this be the case. The individual who has faith and is connected to Christ is considered a child of God. It is crucial for this reality to be apparent, to some degree, in their character.

The passage states that individuals who do righteousness are born of Him. This implies that the presence of sin in a believer is inconsistent with their true nature. Regrettably, it is present, but it deviates from the usual behaviour.

As an example, a father discovers that his son has behaved in a manner that is completely inconsistent with the positive qualities he had attributed to him. Amidst the sorrow of a shattered heart, we can perceive his lamentation, “This does not resemble my son.”

Are we to conclude that God is saddened? Without a doubt, we can. “Grieve not the Holy Spirit of God…” Ephesians 4:30 isn’t it what Paul says? Every single day, we must bring so much sorrow to the Holy Spirit of God! However, our position in Christ and our eternal security in Him is unaffected by our numerous mistakes.

“If his sons forsake my law and do not follow my statutes,if they violate my decrees and fail to keep my commands,I will punish their sin with the rod, their iniquity with flogging;but I will not take my love from him, nor will I ever betray my faithfulness.I will not violate my covenant or alter what my lips have uttered.” Psalm 89:30-34

When we feel like giving up, we should recall how faithful God is. Also, keep it in mind the next time we feel the want to be critical of someone. Who are we to judge? and who are we to pass judgment? A person’s acceptance by God is guaranteed if they are in Christ. Well, it’s just one aspect of the Christian. Keep in mind that the most important part is being a man or a woman in Christ.

However, the Christian who is in Christ is also a part of this world, and the tension and suffering that result from dwelling between these two realms is what makes Christianity so difficult.

Suffering is common to all mankind, and the Christian does not escape. But there are sufferings which are peculiar to the Christian, and even such sufferings as he or she shares with the world take on a new meaning. They are all part of God’s discipline to further his sanctification — “…After that, ye have suffered.” 1 Peter 5:10

There is Suffering Which is of the Nature of Chastisement.

We have to ask ourselves – “What sort of suffering must the Christian experience” There are many forms.

The Christian may have to suffer sickness, pain, loss, disappointment, and sorrow. I’m not suggesting that every such experience is to be traced to some particular sin, absolutely not. Jesus said in John 16:33 “These things I have spoken unto you, that in me ye might have peace. In the world ye shall have tribulation: but be of good cheer; I have overcome the world.”

To try to connect sin and suffering together in this way can become a morbid obsession. On the other hand, we should seek to accept everything that comes our way as part of God’s discipline: Why?

Perhaps to solemnise us.
Perhaps to lift our thoughts from things temporal to things eternal and to show us the folly of building for this world.

but always to further our growth in grace. It is true that some have to endure more suffering than others. Jacob had a life of more severe trial than Abraham or Isaac for instance.

We do not know why. Perhaps he was made of more intractable material. At the end of the day he could speak with gratitude of “…the God who hath fed me all my life long unto this day; the Angel which redeemed me from all evil…” Genesis 48: 15-16a. William Freeman Lloyd (1824) in his hymn – My Times Are In His Hands in verse 3 said – “My Father’s hand shall never cause His child a needless tear.” And the Christian can rest assured in this.

Consider this when we are tempted to bemoan our situation and circumstance: The silversmith heats the furnace, not because he hates the silver, but because he wants it as pure as it can be made.

The Refiner’s Fire Story.

A woman watched a silversmith, as he held a piece of silver over the fire and let it heat up. He explained that in refining silver, one needed to hold the silver in the middle of the fire where the flames were hottest as to burn away all the impurities. The woman thought about God holding us in such a hot spot; then she thought again about the verse that says: ‘He sits as a refiner and purifier of silver.’ Malachi 3:3. She asked the silversmith if it was true that he had to sit there in front of the fire the whole time the silver was being refined. The man answered that yes, he not only had to sit there holding the silver, but he had to keep his eyes on the silver the entire time it was in the fire. If the silver was left a moment too long in the flames, it would be destroyed. The woman was silent for a moment. Then she asked the silversmith, ‘How do you know when the silver is fully refined?’ He smiled at her and answered, ‘Oh, that’s easy — when I see my image in it.’

There is also Suffering which is of the Nature of Conflict.

We are engaged in a warfare from which there is no discharge. We have enemies without and enemies within. Verse 8 leads us to the root of it all. “Your adversary, the devil, goeth about as a roaring lion, seeking whom he may devour.” 1 Peter 5:8

When discussing the temptations that humans face, we often refer to the influences of worldly desires, physical desires, and the devil. However, it is important to note that the primary origin of these temptations is the devil. Satan manipulates and exploits the world.

The recipients of Peter’s message were undergoing this in a severe manner. They were susceptible to persecution, or, at the very least, to the perpetual menace of persecution. Today, in this country, and I’m referencing the UK and Europe, and the USA there is an absence of persecution in its more primitive manifestations. But the difficulty of living the Christian life in a hostile world is always present. Maybe, it’s time and required to actually sort the “Sheep from the Goats” and the “Tares from the Wheat” to see a change in this – it’s just a thought to consider.

Persecution Examples to consider.

Consider a youthful Christian engaging in evangelism for Christ in the presence of antagonistic or apathetic companions.
Consider the vehement outcry that the world expresses when someone, under the guise of God, attempts to obstruct its self-centred intentions.
Consider the derision that frequently accompanies the proclamation of the Christian Gospel or the affirmation of Christian ethical principles.
Consider particularly the subtle factors that diminish our enthusiasm, silence our testimony, and encourage us to make concessions.

There is also Suffering when the devil Attacks Us through Our Flesh.

There is no need for us to be ignorant of his devices, nor should we be. The dexterity and nuance with which he operates is something that we are not unfamiliar with. He keeps himself busy during times when we have been blessed, because if he is able to catch us off guard, he can take away a significant portion of the blessings that we have received. Quietness is the only time he poses a greater threat than any other time.

At times when we are flattering ourselves that we are making progress, just then, the devil is planning a more devastating attack. During the time of war in 1939-1940 there was a period defined as a “Phoney War.” The reference to the “phoney war” suggested that nothing was about to happen but just then a significant conflict erupted and then Hitler arrived in a cloud of aeroplanes and a swarm of tanks.

Exploring Satan’s Tactics in a Modern Light.

1. Casting Doubt on the Foundation of Faith.

Satan aims to make us question the core truths of the Christian faith, fostering uncertainty about our ability to tap into God’s power and thereby undermining our Christian journey.

2. Creating Strife Among Fellow Believers.

Satan sow’s seeds of suspicion, capitalising on natural conflicts and disrupting the unity among Christian communities.

3. Exploiting Human Vulnerabilities.

Satan, like a skilled observer, delves into our weaknesses even more profoundly than a psychoanalyst. He understands our frailties, identifying moments of weariness, poor health, or carelessness, and exploits this knowledge with relentless precision.

Such is the situation. What hope can we have? Peter holds out no prospect of respite. However, wonderfully he does direct us to recollect the assets that we as God’s People have.

Navigating as Believers in a Challenging World.

What have we to set against so powerful an adversary? Peter mentions two things.

The Inspiring Call to a Noble Purpose.

Our first asset against the formidable adversary is the inspiration of a noble calling. God’s call leads us to “His eternal glory,” signifying more than perpetual happiness in heaven. It’s an invitation to reflect the character of God, a journey that commences in the present and culminates in heaven.

The ultimate goal is to mirror His likeness, just like the silversmith and all of God’s actions are aligned toward achieving this objective – “When He shall appear, we shall be like Him.” To progress in this direction, our focus should be unwaveringly set on Jesus, as we are transformed into His image from glory to glory and as we do then the Scripture says – “We all, beholding as in a glass the glory of the Lord, are changed into the same image from glory to glory.”

The Access to Infinite Resources.

Another powerful asset is the availability of inexhaustible resources – “The God of all grace!” This is the antidote to our adversary, the devil. The term “grace” encapsulates the concept that we are undeserving, emphasising that God’s gifts are unmerited. It also underscores the sacrificial price paid for these gifts, as seen in the poverty of Christ for our enrichment – “Ye know the grace of our Lord Jesus Christ, that though He was rich, yet for your sakes He became poor that ye through His poverty might be rich.” “Grace” serves as a comprehensive term encompassing all that is made available to us in Christ.

Let’s consider for a short while that grace we speak off.

Justifying, Reconciling, Illuminating, Restraining, Restoring, Sustaining, Strengthening.

Justifying Grace Exists for Us.

We sinners are acknowledged as righteous by this justifying grace because of Christ’s righteousness, His obedience to God’s law and His satisfaction on the Cross for our disobedience. It Is credited to us as if we had done it all.

Reconciling Grace Exists for Us.

We, the sinners who were once God’s adversaries, are now considered not only friends but also the children of Almighty God.

Illuminating Grace Exists for Us.

We, each one of us have an illumination to guide us through each perplexing path of life.

Restraining Grace Exists for Us.

Through the power of the Holy Spirit, God guides and preserves us on the path of righteousness, preventing us from deviating from the correct course and keeping us on the “straight and narrow.”

Restoring Grace Exists for Us.

Restoring grace exists to remedy our lapses in moral conduct and guide us back to the paths of holiness.

Sustaining Grace Exists for Us.

His grace is there to uphold us in times of sorrow, and in those times when everything seems to go wrong.

Strengthening Grace Exists for Us.

The Christian pathway is littered with obstacles and problems which would cripple and drain away our strength. But He enables us to face temptation and prevail. Against me earth and hell combine, But if “God before me who can be againgst me?”

Jesus is all in all, and Hallelujah He is mine. What excuse then can there be for failure? The word “cannot” should not be in the Christian’s vocabulary. What God commands, He gives grace to perform.

So, finally, we are bidden to believe.

The Christian’s Promises

The phrases in our text, “shall perfect, shall stablish, shall strengthen, shall settle,” can and should be interpreted as promises because they are written in future tense. I want you to take a time to consider these words. A few of these must have been priceless to Peter since they are so fascinating.

Shall Perfect.

Its meaning is “repair” or “restore.” According to tradition, Peter provided Mark with a great deal of the content for his gospel. When Mark recounts the story, he employs the same word that Peter would have used to describe the day that Jesus called Andrew and him from their fishing boats and then called James and John while they were fixing their nets.

Mending nets is a necessity for fishermen, but when Peter reflected on his time spent fishing people, he understood that other things also needed to be fixed. It is also necessary to fix the fishermen.

It drains our efforts and spiritual reserves when the fishing is good. When the fishing is poor, we become uneasy and depressed. Peter probably felt like a ripped net to himself more frequently than not. However, he was aware of One who repairs and prepares for use.

Shall Stablish.

Once more, this term held a pleasant past for Peter. Jesus said, “When thou art converted, strengthen (stablish) thy brethren…” in addition to foretelling his denial. Jesus used a word like this.

Peter’s experience of denial was humiliating, sour, and lowering. It destroyed his trust in himself. However, it gave him confidence in God. Not only was he repaired, but he was solidified, acquiring a rock-like consistency. Now, he is demonstrating to his brothers and sisters how they, too, might become established. He is now demonstrating to his brothers how they too can become stable.

Will we become stronger?
Shall we then be resilient in every conflict we face?
Will come to an agreement to root upon a firm foundation, like to the guy whose house was built upon a rock.

Conclusion:

This returns us to the original query. Are we constructing on a sound base? Is it possible to say, “My hope is built on nothing less than the righteousness and blood of Jesus”?

If not, we are not covered by any of the gracious promises made to God’s people. However, we don’t have to stay in this miserable situation.

The call to the gospel is still open. Indeed, the admonition resounds in our ears: “Search for the Lord while He is available, and call upon Him while He is close.” – “Let him return unto the Lord, and He will have mercy upon him, and to our God, and He will abundantly pardon” is another promise.

Then, regardless of our circumstances, we can claim all of God’s promises if our lives are built upon this solid foundation. Through trust in Christ, we are assured of them, and we will be “Kept by the power of God through salvation.”

French

La foi au milieu de l’adversité – Le parcours du peuple de Dieu

L’Ecriture :

“Mais le Dieu de toute grâce, qui nous a appelés à sa gloire éternelle par le Christ Jésus, après que vous avez souffert quelque temps, vous rendra parfaits, vous affermira, vous fortifiera, vous fixera.” 1 Pierre 5:10.

Introduction et contexte :

Le message de 1 Pierre 5:10 s’adresse aux chrétiens. Au moment où l’apôtre Pierre s’adresse à eux, les chrétiens résidant en Asie mineure se caractérisent par leur vulnérabilité et leur dispersion, et n’ont que peu de possibilités d’interaction sociale les uns avec les autres. Des païens hostiles et des juifs encore plus belliqueux se trouvaient à proximité.

Ils étaient persécutés et craignaient que leur situation ne s’aggrave. La lettre que Pierre leur adresse ne parvient pas à leur inspirer confiance, et ce n’est d’ailleurs pas son intention, alors qu’il exprime ses aspirations pour l’avenir. Notamment, Pierre ne les réconforte pas avec des vœux pieux.

Quels étaient ses objectifs et ses désirs ?

Il veut mettre du fer dans leur sang.

Il ne s’attend pas à ce qu’ils échappent au procès et ne souhaite pas particulièrement qu’ils y échappent.

Il souhaite cependant qu’à l’heure de l’épreuve, ils s’acquittent de leur tâche comme un chrétien doit le faire.

Le public cible de 1 Pierre 5:10 est constitué par les chrétiens qui subissent des persécutions à l’échelle mondiale. Rien n’a changé ; en fait, le monde est devenu encore plus hostile. Le message reste donc aussi pertinent aujourd’hui qu’il l’était lorsque le Saint-Esprit a inspiré Pierre à l’écrire.

1. La situation du chrétien

La particularité du chrétien est qu’il vit dans deux sphères.

Sphère 1 Il est en Christ et Sphère 2 Il est dans le monde (mais pas du monde), il y a une dualité d’habitation mais une seule identité.

L’expression “par le Christ Jésus” pourrait également être traduite par “dans le Christ Jésus”. Rappelons que Paul se définit lui-même comme “un homme uni au Christ”. La position du chrétien dans le Christ joue un rôle clé dans la philosophie de Paul.

Le chrétien est uni par sa foi inébranlable en Christ, formant un lien aussi étroit et intime que celui qui existe entre un corps et sa tête. Dieu regarde le Christ et, à travers lui, il perçoit tous les individus qui ont la foi. Dieu perçoit chaque croyant et le considère comme uni au Christ.

Par son union avec le Christ, le chrétien jouit du même niveau de sécurité que le Christ lui-même. Le Christ a expié ses péchés et cette expiation a été reconnue par Dieu en son nom, comme s’il avait lui-même réparé ses péchés.

Qu’est-ce que cela devrait faire ? Le fait de comprendre que l’on est uni au Christ devrait avoir un impact profond sur les qualités morales du croyant. Cela devrait influencer toutes les décisions qu’il prend, comme nous le voyons dans la pensée de Paul.

La pensée de Paul contemple fréquemment.

 Lorsqu’il se réjouit, le croyant se réjouit dans le Seigneur.

 Lorsqu’il se marie, il le fait dans le Seigneur.

 Lorsque les enfants chrétiens sont enjoints d’obéir à leurs parents, ils le font dans le Seigneur.

 Lorsque le croyant fait ses projets, il le fait dans le Seigneur, c’est-à-dire qu’il cherche à faire ses projets selon la pensée du Christ.

Il ne faut pas seulement qu’il en soit ainsi. L’individu qui a la foi et qui est relié au Christ est considéré comme un enfant de Dieu. Il est essentiel que cette réalité se manifeste, dans une certaine mesure, dans son caractère.

Le passage indique que les individus qui pratiquent la justice sont nés de lui. Cela implique que la présence du péché chez un croyant est incompatible avec sa véritable nature. Malheureusement, il est présent, mais il s’écarte du comportement habituel.

Par exemple, un père découvre que son fils s’est comporté d’une manière totalement incompatible avec les qualités positives qu’il lui avait attribuées. Dans le chagrin d’un cœur brisé, nous pouvons percevoir sa lamentation : “Cela ne ressemble pas à mon fils”.

Devons-nous en conclure que Dieu est attristé ? Sans aucun doute. “N’attristez pas le Saint-Esprit de Dieu…” Ephésiens 4:30, n’est-ce pas ce que dit Paul ? Chaque jour, nous devons apporter tant de tristesse au Saint-Esprit de Dieu ! Cependant, notre position en Christ et notre sécurité éternelle en Lui n’est pas affectée par nos nombreuses erreurs.

“Si ses fils abandonnent ma loi et ne suivent pas mes ordonnances, s’ils violent mes décrets et n’observent pas mes commandements, je châtierai leur péché par la verge, leur iniquité par la flagellation ; mais je ne lui retirerai pas mon amour, et je ne trahirai jamais ma fidélité. Je ne violerai pas mon alliance, je ne changerai pas ce que mes lèvres ont dit. Psaume 89:30-34

Lorsque nous avons envie de baisser les bras, nous devrions nous rappeler à quel point Dieu est fidèle. Gardons-le aussi à l’esprit la prochaine fois que nous aurons envie de critiquer quelqu’un. Qui sommes-nous pour juger ? et qui sommes-nous pour juger ? L’acceptation d’une personne par Dieu est garantie si elle est en Christ. Ce n’est qu’un aspect du chrétien. Gardez à l’esprit que le plus important est d’être un homme ou une femme en Christ.

Cependant, le chrétien qui est en Christ fait également partie de ce monde, et la tension et la souffrance qui résultent de la cohabitation entre ces deux domaines sont ce qui rend le christianisme si difficile.

La souffrance est commune à toute l’humanité et le chrétien n’y échappe pas. Mais il y a des souffrances qui sont propres au chrétien, et même les souffrances qu’il partage avec le monde prennent une nouvelle signification. Elles font toutes partie de la discipline de Dieu pour favoriser sa sanctification – “…Après cela, vous avez souffert.” 1 Pierre 5:10

Il y a des souffrances qui sont de l’ordre du châtiment.

Nous devons nous demander : “Quelle sorte de souffrance le chrétien doit-il connaître ?

Le chrétien peut avoir à souffrir de maladies, de douleurs, de pertes, de déceptions et de chagrins. Je ne veux pas dire que toutes ces expériences doivent être attribuées à un péché particulier, absolument pas. Jésus a dit en Jean 16:33 “Je vous ai dit ces choses, afin que vous ayez la paix en moi. Dans le monde, vous aurez des tribulations ; mais prenez courage, j’ai vaincu le monde”.

Essayer de relier ainsi le péché et la souffrance peut devenir une obsession morbide. En revanche, nous devrions chercher à accepter tout ce qui nous arrive comme faisant partie de la discipline de Dieu : Pourquoi ?

 Peut-être pour nous solenniser.

 Peut-être pour élever nos pensées des choses temporelles aux choses éternelles et pour nous montrer la folie de construire pour ce monde. Mais toujours pour favoriser notre croissance dans la grâce. Il est vrai que certains doivent endurer plus de souffrances que d’autres. Jacob a eu une vie plus éprouvante qu’Abraham ou Isaac, par exemple.

Nous ne savons pas pourquoi. Peut-être était-il fait d’un matériau plus intraitable. A la fin de la journée, il pouvait parler avec gratitude du “…Dieu qui m’a nourri toute ma vie jusqu’à ce jour, l’Ange qui m’a racheté de tout mal…”. Genèse 48 : 15-16a. William Freeman Lloyd (1824), dans son hymne “My Times Are In His Hands”, au verset 3, a dit : “La main de mon Père ne causera jamais à son enfant une larme inutile”. Le chrétien peut en être assuré.

Considérez ceci lorsque nous sommes tentés de nous lamenter sur notre situation et nos circonstances : L’orfèvre chauffe le four, non pas parce qu’il déteste l’argent, mais parce qu’il veut qu’il soit aussi pur qu’il peut l’être.

L’histoire du feu de l’affineur.

Une femme observait un orfèvre qui tenait un morceau d’argent au-dessus du feu et le laissait chauffer. Il expliqua que pour affiner l’argent, il fallait le tenir au milieu du feu, là où les flammes étaient les plus chaudes, afin de brûler toutes les impuretés. La femme a pensé à Dieu qui nous tient au milieu du feu, puis elle a repensé au verset qui dit : “Il est assis comme un affineur et un purificateur d’argent” (Malachie 3:3). Malachie 3:3. Elle a demandé à l’orfèvre s’il était vrai qu’il devait rester assis devant le feu pendant toute la durée de l’affinage de l’argent. L’homme répondit que oui, il devait non seulement s’asseoir en tenant l’argent, mais aussi garder les yeux sur l’argent pendant tout le temps qu’il était dans le feu. Si l’argent était laissé trop longtemps dans les flammes, il était détruit. La femme resta silencieuse pendant un moment. Puis elle demanda à l’orfèvre : “Comment sais-tu que l’argent est complètement raffiné ?” Il lui sourit et répondit : “Oh, c’est facile – quand je vois mon image dedans”.

Il y a aussi la souffrance qui est de l’ordre du conflit.

Nous sommes engagés dans une guerre dont nous ne pouvons pas sortir. Nous avons des ennemis à l’extérieur et des ennemis à l’intérieur. Le verset 8 nous conduit à la racine de tout cela. “Votre adversaire, le diable, rôde comme un lion rugissant, cherchant qui dévorer. 1 Pierre 5:8

Lorsque nous parlons des tentations auxquelles les humains sont confrontés, nous faisons souvent référence aux influences des désirs mondains, des désirs physiques et du diable. Cependant, il est important de noter que l’origine première de ces tentations est le diable. Satan manipule et exploite le monde.

Les destinataires du message de Pierre le subissaient de plein fouet. Ils étaient exposés à la persécution ou, à tout le moins, à la menace perpétuelle de la persécution. Aujourd’hui, dans ce pays, et je fais référence au Royaume-Uni, à l’Europe et aux États-Unis, il n’y a pas de persécution dans ses manifestations les plus primitives. Mais la difficulté de vivre la vie chrétienne dans un monde hostile est toujours présente. Il est peut-être temps et nécessaire de trier les “brebis” des “boucs” et l'”ivraie” du “blé” pour voir un changement dans cette situation – c’est juste une pensée à considérer.

Exemples de persécution à considérer.

Considérez un jeune chrétien s’engageant dans l’évangélisation pour le Christ en présence de compagnons antagonistes ou apathiques.

Considérez les protestations véhémentes que le monde exprime lorsque quelqu’un, sous l’apparence de Dieu, tente de faire obstacle à ses intentions égocentriques.

Considérez la dérision qui accompagne souvent la proclamation de l’Évangile chrétien ou l’affirmation des principes éthiques chrétiens.

Considérez en particulier les facteurs subtils qui diminuent notre enthousiasme, font taire notre témoignage et nous incitent à faire des concessions.

Il y a aussi de la souffrance lorsque le diable nous attaque à travers notre chair.

Nous n’avons pas besoin d’être ignorants de ses stratagèmes, et nous ne devrions pas l’être. La dextérité et les nuances avec lesquelles il opère ne nous sont pas inconnues. Il se tient occupé pendant les périodes où nous avons été bénis, car s’il parvient à nous prendre au dépourvu, il peut nous priver d’une grande partie des bénédictions que nous avons reçues. La tranquillité est le seul moment où il représente une plus grande menace que n’importe quel autre.

Au moment où nous nous flattons de progresser, le diable prépare une attaque plus dévastatrice. Pendant la guerre de 1939-1940, il y a eu une période définie comme une “drôle de guerre”. La référence à la “drôle de guerre” suggérait que rien n’était sur le point de se produire, mais c’est à ce moment-là qu’un conflit important a éclaté et qu’Hitler est arrivé dans un nuage d’avions et une nuée de chars d’assaut.

Explorer les tactiques de Satan à la lumière des temps modernes.

1. Jeter le doute sur les fondements de la foi.

– Satan cherche à nous faire remettre en question les vérités fondamentales de la foi chrétienne, à susciter l’incertitude quant à notre capacité à puiser dans la puissance de Dieu et à saper ainsi notre cheminement chrétien.

2. Créer des dissensions entre les croyants.

– Satan sème des graines de suspicion, en capitalisant sur les conflits naturels et en perturbant l’unité des communautés chrétiennes.

3. Exploiter les vulnérabilités humaines.

– Satan, tel un observateur habile, plonge dans nos faiblesses plus profondément encore qu’un psychanalyste. Il comprend nos fragilités, identifie les moments de lassitude, de mauvaise santé ou d’insouciance, et exploite cette connaissance avec une précision implacable.

Telle est la situation. Quel espoir pouvons-nous avoir ? Pierre n’offre aucune perspective de répit. Cependant, il nous incite à nous souvenir des atouts dont nous disposons en tant que peuple de Dieu.

Naviguer en tant que croyants dans un monde difficile.

Que pouvons-nous opposer à un adversaire aussi puissant ? Pierre mentionne deux choses.

L’appel inspirant à un noble objectif.

Notre premier atout contre le redoutable adversaire est l’inspiration d’une noble vocation. L’appel de Dieu nous conduit à “sa gloire éternelle”, ce qui signifie plus qu’un bonheur perpétuel au paradis. C’est une invitation à refléter le caractère de Dieu, un voyage qui commence dans le présent et culmine au ciel.

Le but ultime est de refléter Sa ressemblance, tout comme l’orfèvre, et toutes les actions de Dieu sont alignées sur la réalisation de cet objectif – “Lorsqu’il apparaîtra, nous lui ressemblerons”. Pour progresser dans cette direction, notre attention doit être indéfectiblement fixée sur Jésus, alors que nous sommes transformés en Son image de gloire en gloire et que nous le faisons, l’Écriture dit : “Nous tous, qui voyons comme dans un verre la gloire du Seigneur, nous sommes transformés en la même image, de gloire en gloire”.

L’accès à des ressources infinies.

Un autre atout puissant est la disponibilité de ressources inépuisables – “Le Dieu de toute grâce !” C’est l’antidote à notre adversaire, le diable. Le terme “grâce” résume le concept selon lequel nous ne méritons rien, soulignant que les dons de Dieu ne sont pas mérités. Il souligne également le prix sacrificiel payé pour ces dons, comme le montre la pauvreté du Christ pour notre enrichissement – “Vous connaissez la grâce de notre Seigneur Jésus-Christ : bien que riche, il s’est fait pauvre pour vous, afin que vous soyez riches par sa pauvreté”. La “grâce” est un terme global qui englobe tout ce qui est mis à notre disposition en Christ.

Examinons un instant cette grâce dont nous parlons.

Justifier, réconcilier, éclairer, retenir, restaurer, soutenir, fortifier.

La grâce justifiante existe pour nous.

 Nous, pécheurs, sommes reconnus comme justes par cette grâce justifiante en raison de la justice du Christ, de son obéissance à la loi de Dieu et de sa satisfaction sur la Croix pour notre désobéissance. Elle nous est créditée comme si nous avions tout fait.

La grâce réconciliatrice existe pour nous.

 Nous, les pécheurs qui étions autrefois les adversaires de Dieu, sommes maintenant considérés non seulement comme des amis mais aussi comme des enfants du Dieu tout-puissant.

La grâce illuminatrice existe pour nous.

 Nous, chacun d’entre nous, avons une illumination pour nous guider à travers chaque chemin perplexe de la vie.

La grâce qui retient existe pour nous.

 Par la puissance du Saint-Esprit, Dieu nous guide et nous préserve sur le chemin de la justice, en nous empêchant de dévier de la bonne voie et en nous gardant sur le “droit chemin”.

La grâce restauratrice existe pour nous.

 La grâce restauratrice existe pour remédier à nos écarts de conduite morale et nous ramener sur les chemins de la sainteté.

La grâce qui soutient existe pour nous.

 Sa grâce est là pour nous soutenir dans les moments de tristesse, et dans les moments où tout semble aller de travers.

La grâce fortifiante existe pour nous.

 Le chemin chrétien est parsemé d’obstacles et de problèmes qui paralyseraient et épuiseraient nos forces. Mais il nous permet de faire face à la tentation et de l’emporter. La terre et l’enfer se liguent contre moi, mais si Dieu est devant moi, qui peut être contre moi ?

Jésus est tout en tous, et Alléluia, il est à moi. Quelle excuse peut-il y avoir alors pour l’échec ? Le mot “ne peut pas” ne devrait pas faire partie du vocabulaire du chrétien. Ce que Dieu ordonne, Il donne la grâce de l’accomplir.

Enfin, nous sommes invités à croire.

Les promesses du chrétien

Les phrases de notre texte, “perfectionnera, affermira, fortifiera, fixera”, peuvent et doivent être interprétées comme des promesses, car elles sont écrites au futur. Je voudrais que vous preniez le temps de réfléchir à ces mots. Quelques-uns d’entre eux ont dû avoir une valeur inestimable pour Pierre tant ils sont fascinants.

Perfectionner.

Sa signification est “réparer” ou “restaurer”. Selon la tradition, Pierre a fourni à Marc une grande partie du contenu de son évangile. Lorsque Marc raconte l’histoire, il emploie le même mot que Pierre aurait utilisé pour décrire le jour où Jésus a appelé André et lui depuis leurs bateaux de pêche, puis a appelé Jacques et Jean pendant qu’ils réparaient leurs filets.

Réparer les filets est une nécessité pour les pêcheurs, mais lorsque Pierre a réfléchi au temps qu’il a passé à pêcher des gens, il a compris que d’autres choses devaient également être réparées. Il est également nécessaire de réparer les pêcheurs.

Lorsque la pêche est bonne, elle épuise nos efforts et nos réserves spirituelles. Lorsque la pêche est mauvaise, nous sommes mal à l’aise et déprimés. Pierre s’est probablement senti plus souvent qu’à son tour comme un filet déchiré. Cependant, il était conscient de l’existence de Celui qui répare et prépare à l’utilisation.

Rétablira.

Une fois de plus, ce terme avait un passé agréable pour Pierre. Jésus a dit : “Quand tu te seras converti, affermis tes frères…”, en plus d’avoir prédit son reniement. Jésus a utilisé un tel mot.

L’expérience du reniement de Pierre a été humiliante, amère et abaissante. Elle a détruit sa confiance en lui-même. Cependant, elle lui a donné confiance en Dieu. Non seulement il a été réparé, mais il s’est solidifié, acquérant une consistance de roc. Il montre maintenant à ses frères et sœurs comment ils peuvent eux aussi s’affermir. Il montre maintenant à ses frères comment ils peuvent eux aussi devenir stables.

Deviendrons-nous plus forts ?

Serons-nous alors résistants dans tous les conflits auxquels nous sommes confrontés ?

Nous mettrons-nous d’accord pour nous enraciner sur des fondations solides, comme l’homme dont la maison est bâtie sur le roc ?

Conclusion :

Cela nous ramène à la question initiale. Construisons-nous sur une base solide ? Est-il possible de dire : “Mon espérance ne repose sur rien d’autre que sur la justice et le sang de Jésus” ?

Si ce n’est pas le cas, nous ne sommes couverts par aucune des gracieuses promesses faites au peuple de Dieu. Cependant, nous ne sommes pas obligés de rester dans cette situation misérable.

L’appel à l’Évangile est toujours ouvert. En effet, l’avertissement résonne à nos oreilles : “Cherchez le Seigneur pendant qu’il est disponible, et invoquez-le pendant qu’il est proche”. – Une autre promesse est : “Qu’il revienne au Seigneur, et il aura pitié de lui, et à notre Dieu, et il pardonnera abondamment”.

Ainsi, quelles que soient nos circonstances, nous pouvons prétendre à toutes les promesses de Dieu si notre vie est bâtie sur ce fondement solide. Par la confiance en Christ, nous sommes assurés de ces promesses, et nous serons “gardés par la puissance de Dieu au moyen du salut”.

Portuguese

Fé em meio à adversidade – A jornada do povo de Deus

Escrituras:

“Mas o Deus de toda a graça, que em Cristo Jesus nos chamou à sua eterna glória, depois de haverdes padecido um pouco, vos aperfeiçoará, confirmará, fortificará e firmará.” 1 Pedro 5:10.

Introdução e contexto:

A mensagem de 1 Pedro 5:10 é dirigida aos cristãos. Os cristãos que residem na Ásia Menor são caracterizados por sua vulnerabilidade e dispersão, enfrentando oportunidades limitadas de interação social uns com os outros, na época em que o apóstolo Pedro se dirige a eles. Havia indivíduos pagãos hostis e judeus ainda mais beligerantes nas proximidades.

Eles estavam sujeitos à perseguição e tinham preocupações com a possível exacerbação de sua situação. O que Pedro escreve a eles não lhes inspira confiança e, de fato, essa não era sua intenção, pois ele articula suas aspirações para o futuro. Notavelmente, Pedro não os conforta com pensamentos positivos.

Quais eram seus objetivos e desejos?

Ele pretende colocar ferro no sangue deles.

Ele não espera que eles escapem do julgamento, nem deseja particularmente que o façam.

No entanto, ele deseja que, na hora da provação, eles se comportem como um cristão deve se comportar.

O público-alvo de 1 Pedro 5:10 são os cristãos que sofrem perseguição em escala global. Nada mudou; na verdade, o mundo está se tornando ainda mais hostil. Portanto, a mensagem continua sendo tão pertinente agora quanto era quando o Espírito Santo inspirou Pedro a escrevê-la.

1. A situação do cristão

A peculiaridade do cristão é que ele vive em duas esferas.

Na esfera 1, ele está em Cristo e, na esfera 2, ele está no mundo (mas não é do mundo); há uma dualidade de habitação, mas apenas uma identidade.

A expressão “por Cristo Jesus” pode ser traduzida alternativamente como “em Cristo Jesus”. Lembre-se da referência de Paulo a si mesmo como “um homem que está unido a Cristo”. A posição do cristão em Cristo tem um papel fundamental na filosofia de Paulo.

O cristão está unido por meio de sua crença inabalável em Cristo, formando uma conexão tão próxima e íntima quanto aquela entre um corpo e sua cabeça. Deus olha para Cristo e, por meio Dele, percebe todos os indivíduos que têm fé. Deus percebe cada crente e o considera unido a Cristo.

Por sua união com Cristo, o cristão desfruta do mesmo nível de segurança que o próprio Cristo. Cristo expiou seus pecados, e essa expiação foi reconhecida por Deus em seu nome, como se ele tivesse feito pessoalmente as reparações.

O que isso deve fazer? A compreensão de que estamos unidos a Cristo deve ter um impacto profundo nas qualidades morais do crente. Isso deve influenciar cada decisão que ele toma, como vemos no pensamento de Paulo.

O pensamento de Paulo frequentemente contempla.

 O crente, quando se regozija, se regozija no Senhor.

 Quando ele se casa, ele o faz no Senhor.

 Quando as crianças cristãs são ordenadas a obedecer a seus pais, elas devem fazê-lo no Senhor.

 Quando o crente faz seus planos, ele o faz no Senhor, ou seja, ele procura fazer seus planos de acordo com a mente de Cristo.

E não é só isso que deve acontecer. O indivíduo que tem fé e está ligado a Cristo é considerado um filho de Deus. É fundamental que essa realidade seja evidente, até certo ponto, em seu caráter.

A passagem afirma que os indivíduos que praticam a justiça são nascidos Dele. Isso implica que a presença do pecado em um crente é inconsistente com sua verdadeira natureza. Lamentavelmente, ele está presente, mas se desvia do comportamento habitual.

Por exemplo, um pai descobre que seu filho se comportou de uma maneira totalmente inconsistente com as qualidades positivas que ele lhe atribuía. Em meio à tristeza de um coração despedaçado, podemos perceber sua lamentação: “Isso não se parece com meu filho”.

Devemos concluir que Deus está triste? Sem dúvida, podemos. “Não entristeçam o Espírito Santo de Deus…” Efésios 4:30, não é isso que Paulo diz? Todos os dias, devemos trazer muita tristeza ao Espírito Santo de Deus! No entanto, nossa posição em Cristo e nossa segurança eterna Nele não são afetadas por nossos inúmeros erros.

“Se os seus filhos abandonarem a minha lei e não seguirem os meus estatutos, se violarem os meus decretos e não cumprirem as minhas ordens, castigarei o seu pecado com a vara, a sua iniquidade com açoites; mas não retirarei dele o meu amor, nem jamais trairei a minha fidelidade. Não violarei a minha aliança nem alterarei o que os meus lábios proferiram.” Salmo 89:30-34

Quando sentirmos vontade de desistir, devemos nos lembrar de como Deus é fiel. Além disso, tenha isso em mente na próxima vez que sentir vontade de criticar alguém. Quem somos nós para julgar? e quem somos nós para julgar? A aceitação de uma pessoa por Deus é garantida se ela estiver em Cristo. Bem, esse é apenas um aspecto do cristão. Tenha em mente que a parte mais importante é ser um homem ou uma mulher em Cristo.

No entanto, o cristão que está em Cristo também faz parte deste mundo, e a tensão e o sofrimento que resultam da convivência entre esses dois reinos é o que torna o cristianismo tão difícil.

O sofrimento é comum a toda a humanidade, e o cristão não escapa dele. Mas há sofrimentos que são peculiares ao cristão, e até mesmo os sofrimentos que ele compartilha com o mundo assumem um novo significado. Todos eles fazem parte da disciplina de Deus para promover sua santificação – “…Depois disso, sofrestes.” 1 Pedro 5:10

Há um sofrimento que é da natureza do castigo.

Temos de nos perguntar: “Que tipo de sofrimento o cristão deve experimentar?” Há muitas formas.

O cristão pode ter de sofrer doenças, dores, perdas, decepções e tristezas. Não estou sugerindo que todas essas experiências devam ser atribuídas a algum pecado específico, de forma alguma. Jesus disse em João 16:33: “Tenho-vos dito isto, para que em mim tenhais paz. No mundo tereis tribulações; mas tende bom ânimo, eu venci o mundo.”

Tentar conectar o pecado e o sofrimento dessa forma pode se tornar uma obsessão mórbida. Por outro lado, devemos procurar aceitar tudo o que acontece em nosso caminho como parte da disciplina de Deus: Por quê?

 Talvez para nos solenizar.

 Talvez para elevar nossos pensamentos das coisas temporais para as eternas e para nos mostrar a insensatez de construir para este mundo. Mas sempre para promover nosso crescimento na graça. É verdade que alguns têm de suportar mais sofrimento do que outros. Jacó teve uma vida de provações mais severas do que Abraão ou Isaque, por exemplo.

Não sabemos por quê. Talvez ele fosse feito de um material mais intratável. No final do dia, ele podia falar com gratidão sobre “…o Deus que me alimentou durante toda a minha vida até o dia de hoje; o Anjo que me redimiu de todo o mal…” Gênesis 48: 15-16a. William Freeman Lloyd (1824) em seu hino – My Times Are In His Hands (Meus Tempos Estão em Suas Mãos), no versículo 3, disse: “A mão de meu Pai nunca causará a Seu filho uma lágrima desnecessária”. E o cristão pode ter certeza disso.

Considere isso quando formos tentados a lamentar nossa situação e circunstância: O ourives aquece a fornalha, não porque odeia a prata, mas porque quer que ela seja tão pura quanto possível.

A história do fogo do refinador.

Uma mulher observava um ourives, enquanto ele colocava uma peça de prata sobre o fogo e a deixava esquentar. Ele explicou que, ao refinar a prata, era preciso segurá-la no meio do fogo, onde as chamas eram mais quentes, para queimar todas as impurezas. A mulher pensou em Deus nos segurando em um ponto tão quente; depois, pensou novamente no versículo que diz: “Ele se assenta como refinador e purificador de prata”. Malaquias 3:3. Ela perguntou ao ourives se era verdade que ele tinha de ficar sentado diante do fogo o tempo todo em que a prata estava sendo refinada. O homem respondeu que sim, que ele não só tinha de ficar sentado segurando a prata, mas também tinha de manter os olhos na prata durante todo o tempo em que ela estivesse no fogo. Se a prata ficasse um momento a mais nas chamas, seria destruída. A mulher ficou em silêncio por um momento. Então perguntou ao ourives: “Como você sabe quando a prata está totalmente refinada?” Ele sorriu para ela e respondeu: “Ah, isso é fácil – quando vejo minha imagem nela”.

Há também o Sofrimento que é da natureza do Conflito.

Estamos envolvidos em uma guerra da qual não podemos nos livrar. Temos inimigos externos e internos. O versículo 8 nos leva à raiz de tudo. “O diabo, vosso adversário, anda em derredor, bramando como leão, buscando a quem possa tragar.” 1 Pedro 5:8

Quando discutimos as tentações que os seres humanos enfrentam, geralmente nos referimos às influências dos desejos mundanos, dos desejos físicos e do diabo. Entretanto, é importante observar que a principal origem dessas tentações é o diabo. Satanás manipula e explora o mundo.

Os destinatários da mensagem de Pedro estavam passando por isso de maneira severa. Eles eram suscetíveis à perseguição ou, no mínimo, à ameaça perpétua de perseguição. Hoje, neste país, e estou me referindo ao Reino Unido, à Europa e aos EUA, há uma ausência de perseguição em suas manifestações mais primitivas. Mas a dificuldade de viver a vida cristã em um mundo hostil está sempre presente. Talvez seja hora e necessário separar de fato as “Ovelhas dos Bodes” e o “Joio do Trigo” para ver uma mudança nisso – é apenas um pensamento a ser considerado.

Exemplos de perseguição a serem considerados.

Pense em um jovem cristão engajado no evangelismo de Cristo na presença de companheiros antagônicos ou apáticos.

Considere o clamor veemente que o mundo expressa quando alguém, sob o disfarce de Deus, tenta obstruir suas intenções egocêntricas.

Considere a zombaria que freqüentemente acompanha a proclamação do Evangelho cristão ou a afirmação de princípios éticos cristãos.

Considere especialmente os fatores sutis que diminuem nosso entusiasmo, silenciam nosso testemunho e nos incentivam a fazer concessões.

Também há sofrimento quando o diabo nos ataca por meio de nossa carne.

Não há necessidade de ignorarmos seus artifícios, nem deveríamos. A destreza e as nuances com que ele opera é algo que não nos é estranho. Ele se mantém ocupado durante os momentos em que fomos abençoados, pois, se conseguir nos pegar desprevenidos, poderá tirar uma parte significativa das bênçãos que recebemos. A quietude é o único momento em que ele representa uma ameaça maior do que em qualquer outro momento.

Nos momentos em que nos sentimos lisonjeados por estarmos progredindo, o diabo está planejando um ataque mais devastador. Durante a época da guerra de 1939-1940, houve um período definido como “Guerra Falsa”. A referência à “guerra falsa” sugeria que nada estava prestes a acontecer, mas, naquele momento, um conflito significativo irrompeu e Hitler chegou em uma nuvem de aviões e um enxame de tanques.

Explorando as táticas de Satanás em uma perspectiva moderna.

1. Lançando dúvidas sobre o alicerce da fé.

– Satanás tem o objetivo de nos fazer questionar as verdades fundamentais da fé cristã, promovendo a incerteza sobre nossa capacidade de aproveitar o poder de Deus e, assim, minar nossa jornada cristã.

2. Criar contendas entre os companheiros de fé.

– Satanás semeia a suspeita, aproveitando os conflitos naturais e rompendo a unidade entre as comunidades cristãs.

3. Exploração das vulnerabilidades humanas.

– Satanás, como um observador habilidoso, investiga nossas fraquezas de forma ainda mais profunda do que um psicanalista. Ele entende nossas fragilidades, identificando momentos de cansaço, saúde debilitada ou descuido, e explora esse conhecimento com precisão implacável.

Essa é a situação. Que esperança podemos ter? Pedro não oferece nenhuma perspectiva de alívio. No entanto, maravilhosamente, ele nos orienta a lembrar os bens que nós, como povo de Deus, temos.

Navegando como crentes em um mundo desafiador.

O que temos para enfrentar um adversário tão poderoso? Pedro menciona duas coisas.

O chamado inspirador para um propósito nobre.

Nosso primeiro trunfo contra o formidável adversário é a inspiração de um chamado nobre. O chamado de Deus nos leva à “Sua glória eterna”, o que significa mais do que felicidade perpétua no céu. É um convite para refletir o caráter de Deus, uma jornada que começa no presente e culmina no céu.

O objetivo final é espelhar Sua semelhança, assim como o ourives, e todas as ações de Deus estão alinhadas para alcançar esse objetivo – “Quando Ele aparecer, seremos semelhantes a Ele”. Para progredir nessa direção, nosso foco deve estar inabalavelmente voltado para Jesus, à medida que somos transformados à Sua imagem de glória em glória e, ao fazermos isso, as Escrituras dizem: “Todos nós, contemplando, como por espelho, a glória do Senhor, somos transformados, de glória em glória, na mesma imagem.”

O acesso a recursos infinitos.

Outro recurso poderoso é a disponibilidade de recursos inesgotáveis – “O Deus de toda a graça!” Esse é o antídoto para o nosso adversário, o diabo. O termo “graça” engloba o conceito de que não somos merecedores, enfatizando que as dádivas de Deus não são merecidas. Também ressalta o preço sacrificial pago por essas dádivas, como visto na pobreza de Cristo para nosso enriquecimento – “Conheceis a graça de nosso Senhor Jesus Cristo, que, sendo rico, por amor de vós Se fez pobre, para que, pela Sua pobreza, enriquecêsseis.” “Graça” serve como um termo abrangente que engloba tudo o que é disponibilizado para nós em Cristo.

Vamos considerar por um breve momento essa graça da qual falamos.

Justificar, Reconciliar, Iluminar, Restringir, Restaurar, Sustentar, Fortalecer.

A graça justificadora existe para nós.

 Nós, pecadores, somos reconhecidos como justos por essa graça justificadora por causa da justiça de Cristo, Sua obediência à lei de Deus e Sua satisfação na cruz por nossa desobediência. Ela é creditada a nós como se tivéssemos feito tudo.

A Graça Reconciliadora existe para nós.

 Nós, os pecadores que antes éramos adversários de Deus, agora somos considerados não apenas amigos, mas também filhos do Deus Todo-Poderoso.

A Graça Iluminadora existe para nós.

 Nós, cada um de nós, temos uma iluminação para nos guiar por cada caminho desconcertante da vida.

A Graça Restritiva existe para nós.

 Por meio do poder do Espírito Santo, Deus nos guia e nos preserva no caminho da retidão, impedindo-nos de nos desviarmos do curso correto e mantendo-nos no “caminho estreito e apertado”.

A graça restauradora existe para nós.

 A graça restauradora existe para remediar nossos lapsos de conduta moral e nos guiar de volta aos caminhos da santidade.

A graça sustentadora existe para nós.

 Sua graça existe para nos sustentar em tempos de tristeza e naqueles momentos em que tudo parece dar errado.

A graça fortalecedora existe para nós.

 O caminho do cristão está repleto de obstáculos e problemas que podem nos incapacitar e esgotar nossas forças. Mas Ele nos capacita a enfrentar a tentação e prevalecer. A terra e o inferno se unem contra mim, mas se “Deus está diante de mim, quem poderá estar contra mim?”

Jesus é tudo em tudo, e Aleluia, Ele é meu. Então, que desculpa pode haver para o fracasso? A palavra “não pode” não deve fazer parte do vocabulário do cristão. O que Deus ordena, Ele dá graça para realizar.

Então, finalmente, somos convidados a crer.

As promessas do cristão

As frases em nosso texto, “aperfeiçoará, firmará, fortalecerá, estabelecerá”, podem e devem ser interpretadas como promessas porque estão escritas no tempo futuro. Quero que você reserve um tempo para considerar essas palavras. Algumas delas devem ter sido de valor inestimável para Pedro, pois são muito fascinantes.

Shall Perfect.

Seu significado é “reparar” ou “restaurar”. De acordo com a tradição, Pedro forneceu a Marcos grande parte do conteúdo de seu evangelho. Quando Marcos conta a história, ele emprega a mesma palavra que Pedro teria usado para descrever o dia em que Jesus chamou André e ele de seus barcos de pesca e depois chamou Tiago e João enquanto eles estavam consertando suas redes.

Consertar as redes é uma necessidade para os pescadores, mas quando Pedro refletiu sobre o tempo que passou pescando pessoas, ele entendeu que outras coisas também precisavam ser consertadas. Também é necessário consertar os pescadores.

Quando a pesca é boa, nossos esforços e reservas espirituais se esgotam. Quando a pesca é ruim, ficamos inquietos e deprimidos. Pedro provavelmente se sentia como uma rede rasgada para si mesmo com mais frequência. No entanto, ele estava ciente de Alguém que conserta e prepara para o uso.

Estabelecerá.

Mais uma vez, esse termo tinha um passado agradável para Pedro. Jesus disse: “Quando você se converter, fortaleça (fortaleça) seus irmãos…”, além de prever sua negação. Jesus usou uma palavra como essa.

A experiência da negação de Pedro foi humilhante, amarga e humilhante. Ela destruiu sua confiança em si mesmo. No entanto, isso lhe deu confiança em Deus. Ele não apenas foi consertado, mas foi solidificado, adquirindo uma consistência de rocha. Agora, ele está demonstrando a seus irmãos e irmãs como eles também podem se estabelecer. Ele agora está demonstrando a seus irmãos como eles também podem se tornar estáveis.

Será que nos tornaremos mais fortes?

Seremos então resilientes em todos os conflitos que enfrentarmos?

Chegaremos a um acordo para nos enraizarmos em um alicerce firme, como o homem cuja casa foi construída sobre uma rocha?

Conclusão:

Isso nos leva de volta à pergunta original. Estamos construindo sobre uma base sólida? É possível dizer: “Minha esperança está edificada sobre nada menos que a justiça e o sangue de Jesus”?

Caso contrário, não estamos cobertos por nenhuma das promessas de graça feitas ao povo de Deus. Entretanto, não precisamos ficar nessa situação miserável.

O chamado para o evangelho ainda está aberto. De fato, a admoestação ressoa em nossos ouvidos: “Buscai ao Senhor enquanto Ele está disponível, e invocai-O enquanto Ele está perto.” – “Volte-se para o Senhor, e Ele terá misericórdia dele, e para o nosso Deus, e Ele perdoará abundantemente” é outra promessa.

Então, independentemente de nossas circunstâncias, podemos reivindicar todas as promessas de Deus se nossa vida for construída sobre esse sólido alicerce. Por meio da confiança em Cristo, temos a garantia delas, e seremos “guardados pelo poder de Deus para a salvação”.

Swedish

Tro mitt i motgångar – Guds folks resa

Skriften:

“Men all nåds Gud, som har kallat oss till sin eviga härlighet genom Kristus Jesus, skall, sedan ni har lidit en tid, göra er fullkomliga, upprätta, stärka, stadga er.” 1 Petrusbrevet 5:10.

Introduktion och bakgrund:

Budskapet i 1 Petrusbrevet 5:10 är riktat till kristna. De kristna som bor i Mindre Asien kännetecknas av sin sårbarhet och utspriddhet, med begränsade möjligheter till social interaktion med varandra, vid den tidpunkt då aposteln Petrus vänder sig till dem. Fientliga hedniska individer och ännu mer stridslystna judar fanns i närheten.

De utsattes för förföljelse och oroade sig för att deras situation skulle förvärras. Petrus brev till dem lyckas inte ingjuta förtroende hos dem, och det var verkligen inte hans avsikt när han formulerade sina förhoppningar för framtiden. Framför allt tröstar inte Petrus dem med önsketänkande.

Vilka var hans mål och önskningar?

Han vill sätta järn i deras blod.

Han förväntar sig inte att de skall slippa undan rättegång, och han önskar inte heller att de skall göra det.

Han önskar dock att de i prövningens stund skall sköta sig som en kristen bör göra.

Målgruppen för 1 Petrus 5:10 är kristna som utstår förföljelse på global nivå. Ingenting har förändrats; i själva verket har världen blivit ännu mer fientlig. Därför är budskapet lika relevant nu som det var när den Helige Ande inspirerade Petrus att skriva det.

1. Den kristnes situation

Det speciella med den kristne är att han lever i två sfärer.

Sfär 1 Han är i Kristus och sfär 2 Han är i världen (men inte av världen), det finns en dubbelhet i boendet men bara en identitet.

Uttrycket “genom Kristus Jesus” kan alternativt översättas med “i Kristus Jesus”. Kom ihåg Paulus hänvisning till sig själv som “en man som är förenad med Kristus”. Den kristnes ställning i Kristus har en nyckelroll i Paulus filosofi.

De kristna binds samman genom sin orubbliga tro på Kristus och bildar en förbindelse som är lika nära och intim som den mellan en kropp och dess huvud. Gud ser på Kristus, och genom honom ser han alla individer som har tro. Gud ser varje troende och betraktar dem som förenade med Kristus.

Genom sin förening med Kristus åtnjuter den kristne samma nivå av säkerhet som Kristus själv. Kristus har försonat hans synder, och denna försoning har erkänts av Gud å hans vägnar som om han personligen hade gjort gottgörelsen.

Vad bör detta innebära? Att förstå att man är förenad med Kristus bör ha en djupgående inverkan på den troendes moraliska egenskaper. Det bör påverka varje beslut han fattar, vilket vi ser i Paulus tänkande.

Paulus tänkande är ofta kontemplativt.

 När den troende gläder sig, gläder han sig i Herren.

 När han gifter sig gör han det i Herren.

 När kristna barn uppmanas att lyda sina föräldrar, skall de göra det i Herren.

 När den troende gör upp sina planer gör han det i Herren, det vill säga han försöker göra upp sina planer i enlighet med Kristi sinne.

Inte bara detta bör vara fallet. Den individ som har tro och är kopplad till Kristus betraktas som ett Guds barn. Det är avgörande att denna verklighet i någon mån framgår av deras karaktär.

Passagen säger att individer som gör rättfärdighet är födda av Honom. Detta innebär att förekomsten av synd hos en troende är oförenlig med deras sanna natur. Tyvärr är den närvarande, men den avviker från det vanliga beteendet.

En far upptäcker till exempel att hans son har betett sig på ett sätt som är helt oförenligt med de positiva egenskaper han hade tillskrivit honom. Mitt i sorgen över ett krossat hjärta kan vi uppfatta hans klagan: “Detta liknar inte min son.”

Ska vi dra slutsatsen att Gud är bedrövad? Utan tvekan kan vi det. “Gör inte Guds helige Ande bedrövad…” Efesierbrevet 4:30, är det inte så Paulus säger? Varje dag måste vi bringa så mycket sorg till Guds Helige Ande! Men vår ställning i Kristus och vår eviga trygghet i honom påverkas inte av våra många misstag.

“Om hans söner överger min lag och inte följer mina stadgar, om de bryter mot mina beslut och inte följer mina befallningar, skall jag straffa deras synd med staven, deras missgärning med piskning; men jag skall inte ta min kärlek ifrån honom, och jag skall aldrig förråda min trofasthet. Jag skall inte bryta mitt förbund eller ändra vad mina läppar har uttalat.” Psalm 89:30-34

När vi känner för att ge upp bör vi påminna oss om hur trofast Gud är. Tänk också på det nästa gång vi känner att vi vill vara kritiska mot någon. Vem är vi att döma? och vem är vi att döma? En persons acceptans av Gud är garanterad om de är i Kristus. Det är bara en aspekt av att vara kristen. Tänk på att den viktigaste delen är att vara en man eller en kvinna i Kristus.

Men den kristne som är i Kristus är också en del av denna värld, och den spänning och det lidande som uppstår när man lever mellan dessa två världar är det som gör kristendomen så svår.

Lidandet är gemensamt för hela mänskligheten, och den kristne undgår det inte. Men det finns lidanden som är speciella för den kristne, och även sådana lidanden som han eller hon delar med världen får en ny innebörd. De är alla en del av Guds disciplin för att främja hans helgelse – “…Efter det har ni lidit.” 1 Petrusbrevet 5:10

Det finns lidande som har karaktären av tuktan.

Vi måste fråga oss själva – “Vilken typ av lidande måste den kristne uppleva?” Det finns många former.

Den kristne kan behöva utstå sjukdom, smärta, förlust, besvikelse och sorg. Jag menar inte att varje sådan erfarenhet skall spåras till någon speciell synd, absolut inte. Jesus sade i Johannes 16:33: “Detta har jag sagt er, för att ni skall ha frid i mig. I världen skall ni ha vedermöda, men håll modet uppe, jag har övervunnit världen.”

Att försöka koppla samman synd och lidande på detta sätt kan bli en sjuklig besatthet. Å andra sidan bör vi försöka acceptera allt som kommer i vår väg som en del av Guds disciplin: Varför?

 Kanske för att högtidlighålla oss.

 Kanske för att lyfta våra tankar från det timliga till det eviga och för att visa oss dårskapen i att bygga för den här världen. Men alltid för att främja vår tillväxt i nåd. Det är sant att vissa måste utstå mer lidande än andra. Jakob hade ett liv med svårare prövningar än Abraham eller Isak till exempel.

Vi vet inte varför. Kanske var han gjord av ett mer svårhanterligt material. I slutet av dagen kunde han med tacksamhet tala om “…den Gud som har fött mig hela mitt liv fram till denna dag; den ängel som har frälst mig från allt ont…” Första Mosebok 48: 15-16a. William Freeman Lloyd (1824) sade i sin psalm – Mina tider är i hans händer i vers 3 – “Min Faders hand skall aldrig orsaka sitt barn en onödig tår.” Och den kristne kan vara förvissad om detta.

Tänk på detta när vi frestas att beklaga oss över vår situation och våra omständigheter: Silversmeden hettar upp ugnen, inte för att han hatar silvret, utan för att han vill ha det så rent som det bara går att göra.

Berättelsen om raffinörens eld.

En kvinna tittade på en silversmed när han höll en bit silver över elden och lät den hettas upp. Han förklarade att när man förädlar silver måste man hålla silvret i mitten av elden där lågorna var som hetast för att bränna bort alla orenheter. Kvinnan tänkte på att Gud håller oss i en sådan het punkt; sedan tänkte hon igen på versen som säger: “Han sitter som en raffinör och renare av silver. Malaki 3:3. Hon frågade silversmeden om det var sant att han var tvungen att sitta där framför elden hela tiden när silvret förädlades. Mannen svarade att ja, han var inte bara tvungen att sitta där och hålla i silvret, utan han var tvungen att hålla ögonen på silvret under hela tiden det var i elden. Om silvret lämnades en stund för länge i lågorna skulle det förstöras. Kvinnan var tyst en stund. Sedan frågade hon silversmeden: “Hur vet du när silvret är helt förädlat?” Han log mot henne och svarade: “Åh, det är lätt – när jag ser min avbild i det.

Det finns också lidande som är av konfliktkaraktär.

Vi är engagerade i en krigföring från vilken det inte finns någon befrielse. Vi har fiender utanför och fiender inom oss. Vers 8 leder oss till roten till allt. “Er motståndare, djävulen, går omkring som ett rytande lejon och söker vem han kan sluka.” 1 Petrusbrevet 5:8

När vi diskuterar de frestelser som människor utsätts för hänvisar vi ofta till påverkan från världsliga begär, fysiska begär och djävulen. Det är dock viktigt att notera att det primära ursprunget till dessa frestelser är djävulen. Satan manipulerar och utnyttjar världen.

Mottagarna av Petrus budskap utsattes för detta på ett allvarligt sätt. De var mottagliga för förföljelse, eller åtminstone för det ständiga hotet om förföljelse. I dag, i det här landet, och jag syftar på Storbritannien, Europa och USA, finns det ingen förföljelse i dess mer primitiva former. Men svårigheten att leva det kristna livet i en fientlig värld är alltid närvarande. Kanske är det dags och nödvändigt att faktiskt sortera “fåren från getterna” och “ogräset från vetet” för att se en förändring i detta – det är bara en tanke att fundera över.

Förföljelse Exempel att tänka på.

Tänk dig en ung kristen som engagerar sig i evangelisation för Kristus i närvaro av antagonistiska eller apatiska följeslagare.

Tänk på det häftiga ramaskri som världen ger uttryck för när någon, under täckmantel av Gud, försöker hindra dess självcentrerade avsikter.

Tänk på det hån som ofta åtföljer proklamationen av det kristna evangeliet eller bekräftandet av kristna etiska principer.

Tänk särskilt på de subtila faktorer som minskar vår entusiasm, tystar vårt vittnesbörd och uppmuntrar oss att göra eftergifter.

Det finns också lidande när djävulen angriper oss genom vårt kött.

Det finns ingen anledning för oss att vara okunniga om hans knep, och det ska vi inte heller vara. Den skicklighet och nyansering med vilken han arbetar är något som vi inte är obekanta med. Han håller sig sysselsatt under tider då vi har blivit välsignade, för om han kan ta oss på sängen kan han ta bort en betydande del av de välsignelser som vi har fått. Tystnad är den enda tid då han utgör ett större hot än någon annan tid.

Vid tillfällen då vi smickrar oss själva med att vi gör framsteg, just då planerar djävulen en mer förödande attack. Under krigstiden 1939-1940 fanns det en period som definierades som ett “låtsaskrig”. Hänvisningen till det “falska kriget” antydde att ingenting var på väg att hända, men just då utbröt en betydande konflikt och sedan anlände Hitler i ett moln av flygplan och en svärm av stridsvagnar.

Utforska Satans taktik i ett modernt ljus.

1. Att kasta tvivel över trons grund.

– Satan vill få oss att ifrågasätta de grundläggande sanningarna i den kristna tron, skapa osäkerhet om vår förmåga att utnyttja Guds kraft och därigenom undergräva vår kristna resa.

2. Skapa stridigheter bland troende.

– Satan sår frön av misstänksamhet, kapitaliserar på naturliga konflikter och stör enheten bland kristna samhällen.

3. Utnyttjar mänskliga sårbarheter.

– Satan, som en skicklig observatör, fördjupar sig i våra svagheter till och med mer djupgående än en psykoanalytiker. Han förstår våra svagheter, identifierar stunder av trötthet, dålig hälsa eller slarv, och utnyttjar denna kunskap med obeveklig precision.

Sådan är situationen. Vilket hopp kan vi ha? Petrus ger oss inga utsikter till respit. Men på ett underbart sätt uppmanar han oss att minnas de tillgångar som vi som Guds folk har.

Att navigera som troende i en utmanande värld.

Vad har vi att sätta emot en så mäktig motståndare? Petrus nämner två saker.

Den inspirerande kallelsen till ett ädelt syfte.

Vår första tillgång mot den formidabla motståndaren är inspirationen från en ädel kallelse. Guds kallelse leder oss till “hans eviga härlighet”, vilket betyder mer än evig lycka i himlen. Det är en inbjudan att återspegla Guds karaktär, en resa som börjar i nuet och kulminerar i himlen.

Det yttersta målet är att spegla Hans avbild, precis som silversmeden och alla Guds handlingar är inriktade på att uppnå detta mål – “När Han uppenbarar sig ska vi bli lika Honom.” För att göra framsteg i denna riktning bör vårt fokus vara orubbligt inställt på Jesus, medan vi förvandlas till hans avbild från härlighet till härlighet och när vi gör det säger Skriften – “Vi alla, som i ett glas betraktar Herrens härlighet, förvandlas till samma avbild från härlighet till härlighet.”

Tillgång till oändliga resurser.

En annan kraftfull tillgång är tillgången till outtömliga resurser – “all nåds Gud!” Detta är motgiftet mot vår motståndare, djävulen. Termen “nåd” sammanfattar begreppet att vi är oförtjänta, vilket understryker att Guds gåvor är oförtjänta. Det understryker också det offerpris som betalats för dessa gåvor, vilket framgår av Kristi fattigdom för att berika oss – “Ni känner vår Herre Jesu Kristi nåd, att fastän han var rik, blev han fattig för er skull, för att ni genom hans fattigdom skulle bli rika.” “Nåd” är en övergripande term som omfattar allt som görs tillgängligt för oss i Kristus.

Låt oss för en kort stund fundera över den nåd vi talar om.

Rättfärdigande, försonande, upplysande, återhållande, återupprättande, upprätthållande, stärkande.

Rättfärdigande nåd finns för oss.

 Vi syndare erkänns som rättfärdiga av denna rättfärdiggörande nåd på grund av Kristi rättfärdighet, hans lydnad mot Guds lag och hans tillfredsställelse på korset för vår olydnad. Den krediteras oss som om vi hade gjort allt.

Försonande nåd finns för oss.

 Vi, syndarna som en gång var Guds motståndare, betraktas nu inte bara som vänner utan också som barn till den Allsmäktige Guden.

Upplysande nåd finns för oss.

 Vi, var och en av oss, har en illumination som vägleder oss genom livets alla förvirrande stigar.

Återhållande nåd finns för oss.

 Genom den Helige Andes kraft vägleder och bevarar Gud oss på rättfärdighetens väg, förhindrar oss från att avvika från den rätta kursen och håller oss på den “raka och smala” vägen.

Återställande nåd finns för oss.

 Återställande nåd finns för att avhjälpa våra brister i moraliskt beteende och vägleda oss tillbaka till helighetens väg.

Upprätthållande nåd finns för oss.

 Hans nåd finns där för att upprätthålla oss i tider av sorg, och i de tider då allt verkar gå fel.

Stärkande nåd finns för oss.

 Den kristna vägen är full av hinder och problem som skulle kunna lamslå och tära på vår styrka. Men Han gör det möjligt för oss att möta frestelser och segra. Mot mig samverkar jord och helvete, men om “Gud är före mig, vem kan då vara emot mig?”

Jesus är allt i alla, och Halleluja han är min. Vilken ursäkt kan det då finnas för att misslyckas? Ordet “kan inte” borde inte finnas i den kristnes vokabulär. Vad Gud befaller, ger han nåd att utföra.

Så, slutligen, uppmanas vi att tro.

Den kristnes löften

Fraserna i vår text, “skall fullkomna, skall upprätta, skall stärka, skall stadga”, kan och bör tolkas som löften eftersom de är skrivna i futurum. Jag vill att du tar dig tid att fundera över dessa ord. Några av dem måste ha varit ovärderliga för Petrus eftersom de är så fascinerande.

Skall fullkomna.

Dess betydelse är “reparera” eller “återställa”. Enligt traditionen försåg Petrus Markus med en stor del av innehållet till hans evangelium. När Markus återberättar historien använder han samma ord som Petrus skulle ha använt för att beskriva den dag då Jesus kallade på Andreas och honom från deras fiskebåtar och sedan kallade på Jakob och Johannes medan de höll på att laga sina nät.

Att laga nät är en nödvändighet för fiskare, men när Petrus reflekterade över sin tid med att fiska människor förstod han att andra saker också behövde lagas. Det är också nödvändigt att laga fiskarna.

Det tär på våra krafter och andliga reserver när fisket är bra. När fisket är dåligt blir vi oroliga och deprimerade. Petrus kände sig nog ofta som ett trasigt nät för sig själv. Men han var medveten om att det fanns en som reparerar och förbereder för användning.

Skall upprätta.

Återigen hade denna term ett trevligt förflutet för Petrus. Jesus sa: “När du har omvänt dig ska du stärka dina bröder…” och förutspådde dessutom hans förnekelse. Jesus använde ett ord som detta.

Petrus erfarenhet av förnekelse var förödmjukande, sur och nedslående. Den förstörde hans tillit till sig själv. Men det gav honom förtroende för Gud. Han blev inte bara reparerad, utan han stärktes och fick en stenliknande konsistens. Nu visar han sina bröder och systrar hur de också kan bli etablerade. Han visar nu sina bröder hur de också kan bli stabila.

Kommer vi att bli starkare?

Kommer vi då att vara motståndskraftiga i varje konflikt vi ställs inför?

Kommer vi att komma överens om att rota oss på en fast grund, precis som killen vars hus var byggt på en klippa.

Slutsats:

Detta återför oss till den ursprungliga frågan. Bygger vi på en sund grund? Är det möjligt att säga: “Mitt hopp är byggt på inget mindre än Jesu rättfärdighet och blod”?

Om inte, är vi inte täckta av något av de nådiga löften som ges till Guds folk. Men vi behöver inte stanna kvar i denna miserabla situation.

Kallelsen till evangeliet är fortfarande öppen. Uppmaningen ljuder verkligen i våra öron: “Sök Herren medan han är tillgänglig, och kalla på honom medan han är nära.” – “Låt honom återvända till Herren, så skall han förbarma sig över honom, och till vår Gud, så skall han förlåta i överflöd” är ett annat löfte.

Oavsett våra omständigheter kan vi alltså göra anspråk på alla Guds löften om våra liv är byggda på denna solida grund. Genom förtröstan på Kristus är vi försäkrade om dem och vi kommer att bli “bevarade av Guds kraft genom frälsningen”.

Korean

역경 속에서의 믿음 – 하나님 백성의 여정

성경 말씀

“오직 모든 은혜의 하나님 곧 그리스도 예수 안에서 우리를 부르사 자기의 영원한 영광에 이르게 하신 이가 너희가 잠시 동안 고난을 받은 후에 너희를 온전케 하시고 굳게 세우시고 강하게 하시고 견고케 하시리라.” 베드로전서 5:10.

소개 및 배경:

베드로전서 5장 10절의 메시지는 기독교인들에게 전하는 메시지입니다. 베드로 사도가 이 말씀을 전할 당시 소아시아에 거주하던 기독교인들은 취약하고 흩어져 있었으며, 서로 교류할 기회가 제한되어 있었습니다. 주변에는 적대적인 이교도들과 훨씬 더 호전적인 유대인들이 있었습니다.

그들은 핍박을 받고 있었고 상황이 악화될지도 모른다는 우려를 품고 있었습니다. 베드로가 그들에게 보낸 편지는 그들에게 자신감을 심어주지 못했고, 실제로 베드로가 미래에 대한 포부를 밝힐 때 의도한 바도 아니었습니다. 특히 베드로는 희망적인 생각으로 그들을 위로하지 않습니다.

그의 목표와 욕망은 무엇이었을까요?

그는 그들의 피에 철을 불어넣는 것을 목표로 합니다.

그는 그들이 시련을 피할 수 있으리라고 기대하지 않으며, 특별히 그렇게 되기를 바라지도 않습니다.

그러나 그는 재판의 순간에 그들이 그리스도인으로서 마땅히 해야 할 무죄 판결을 받기를 원합니다.

베드로전서 5장 10절의 대상은 전 세계에서 핍박을 견디고 있는 기독교인입니다. 세상은 변한 것이 없으며 오히려 더욱 적대적으로 변하고 있습니다. 따라서 이 메시지는 성령께서 베드로에게 영감을 주셨을 때와 마찬가지로 지금도 여전히 적절합니다.

1. 그리스도인의 상황

그리스도인의 특이한 점은 그가 두 영역에서 산다는 것입니다.

영역 1 그는 그리스도 안에 있고 영역 2 그는 세상 안에 있지만 세상에 속하지 않는 이중성을 가지고 있지만 정체성은 하나뿐입니다.

“그리스도 예수로 말미암아”라는 표현은 “그리스도 예수 안에서”로 번역할 수도 있습니다. 바울이 자신을 “그리스도와 연합한 사람”이라고 언급한 것을 상기해 보십시오. 그리스도 안에서 그리스도인의 위치는 바울의 철학에서 핵심적인 역할을 합니다.

그리스도인은 그리스도에 대한 확고한 믿음을 통해 하나로 묶여 있으며, 몸과 머리 사이의 관계만큼이나 긴밀하고 친밀한 관계를 형성합니다. 하나님은 그리스도를 바라보시며 그분을 통해 믿음을 가진 모든 개인을 인식하십니다. 하나님은 모든 신자를 인식하시고 그들을 그리스도와 연합된 존재로 간주하십니다.

그리스도와의 연합으로 그리스도인은 그리스도 자신과 동일한 수준의 안전을 누립니다. 그리스도께서는 자신의 죄를 속죄하셨고, 이 속죄는 마치 자신이 개인적으로 속죄한 것처럼 하나님에 의해 인정받았습니다.

어떻게 해야 할까요? 그리스도와 연합했다는 사실을 이해하는 것은 신자의 도덕적 자질에 깊은 영향을 미쳐야 합니다. 바울의 생각에서 볼 수 있듯이 그것은 그가 내리는 모든 결정에 영향을 미쳐야 합니다.

바울의 생각은 자주 숙고합니다.

 신자는 기뻐할 때 주님 안에서 기뻐합니다.

 그가 결혼할 때, 그는 주님 안에서 결혼합니다.

 그리스도인 자녀는 부모에게 순종하라는 명령을 받을 때 주님 안에서 순종해야 합니다.

 신자는 계획을 세울 때 주님 안에서, 즉 그리스도의 마음을 따라 계획을 세우려고 노력합니다.

그래야만 하는 것은 아닙니다. 믿음이 있고 그리스도와 연결된 개인은 하나님의 자녀로 간주됩니다. 이러한 현실이 그들의 성품에서 어느 정도는 분명하게 드러나는 것이 중요합니다.

이 구절은 의를 행하는 사람은 그분에게서 태어났다고 말합니다. 이것은 신자 안에 죄의 존재가 그들의 진정한 본성과 일치하지 않는다는 것을 의미합니다. 유감스럽게도 죄는 존재하지만 일반적인 행동에서 벗어난 것입니다.

예를 들어, 한 아버지가 아들이 자신에게 부여했던 긍정적인 자질과 완전히 일치하지 않는 방식으로 행동한 것을 발견했다고 가정해 보겠습니다. 산산조각 난 마음의 슬픔 속에서 “이건 내 아들을 닮지 않았구나”라는 그의 한탄이 느껴집니다.

하나님께서 슬퍼하셨다고 결론을 내려야 할까요? 의심할 여지 없이 그렇습니다. “하나님의 성령을 슬퍼하지 말라…” 에베소서 4장 30절에 바울이 이렇게 말하지 않았나요? 우리는 매일 하나님의 성령께 많은 슬픔을 드려야 합니다! 그러나 그리스도 안에서 우리의 지위와 그분 안에서 우리의 영원한 안전은 우리의 수많은 실수에도 영향을 받지 않습니다.

“그의 아들들이 내 율법을 버리고 내 규례를 따르지 않고, 내 법령을 어기고 내 명령을 지키지 않으면, 나는 그들의 죄를 채찍으로, 그들의 죄악을 채찍으로 벌하겠지만, 나는 그에게서 내 사랑을 빼앗지 않고, 내 신실함을 배반하지 않을 것입니다. 나는 내 언약을 어기거나 내 입술이 말한 것을 바꾸지 않을 것이다.” 시편 89:30-34

포기하고 싶을 때, 우리는 하나님이 얼마나 신실하신 분인지 기억해야 합니다. 또한 다음에 누군가를 비판하고 싶은 마음이 들 때 이 시를 기억하세요. 우리가 누구를 판단할 수 있을까요? 그리고 우리가 누구를 심판할 수 있을까요? 그리스도 안에 있는 사람이라면 누구나 하나님의 수용을 보장받습니다. 하지만 그것은 그리스도인의 한 측면일 뿐입니다. 가장 중요한 부분은 그리스도 안에 있는 남자 또는 여자라는 것을 명심하십시오.

그러나 그리스도 안에 있는 그리스도인은 이 세상의 일부이기도 하며, 이 두 영역 사이에 거하는 데서 오는 긴장과 고통이 기독교를 어렵게 만듭니다.

고통은 모든 인류에게 공통적이며 그리스도인은 고통에서 벗어날 수 없습니다. 그러나 그리스도인에게만 고유한 고통이 있으며, 세상과 공유하는 고통조차도 새로운 의미를 갖습니다. 이러한 고난은 모두 성화를 이루기 위한 하나님의 징계의 일부입니다 – “…그 후에 너희가 고난을 받았느니라.” 베드로전서 5:10

징계의 본질인 고통이 있습니다.

우리는 스스로에게 물어야 합니다 – “그리스도인은 어떤 종류의 고통을 경험해야 하는가?” 여러 가지 형태가 있습니다.

그리스도인은 질병, 고통, 상실, 실망, 슬픔을 겪어야 할 수도 있습니다. 그러한 모든 경험을 특정한 죄와 연관시켜야 한다고 주장하는 것은 절대 아닙니다. 예수님은 요한복음 16장 33절에서 “내가 이것을 너희에게 말한 것은 너희로 내 안에서 평안을 누리게 하려 함이니라. 세상에서는 너희가 환난을 당하나 담대하라 내가 세상을 이기었노라.”

이런 식으로 죄와 고난을 연결시키려고 하면 병적인 집착이 될 수 있습니다. 반면에 우리는 우리에게 다가오는 모든 것을 하나님의 징계의 일부로 받아들이려고 노력해야 합니다: 왜 그럴까요?

 아마도 우리를 엄숙하게 하기 위해서일 것입니다.

 아마도 우리의 생각을 현세적인 것에서 영원한 것으로 옮기고 이 세상을 위한 건축의 어리석음을 보여주기 위해서일 것입니다. 그러나 항상 은혜 안에서 우리의 성장을 촉진하기 위해서입니다. 어떤 사람들은 다른 사람들보다 더 많은 고통을 견뎌야 하는 것이 사실입니다. 예를 들어 야곱은 아브라함이나 이삭보다 더 혹독한 시련의 삶을 살았습니다.

우리는 그 이유를 모릅니다. 아마도 그는 더 다루기 힘든 재료로 만들어졌을 것입니다. 결국 그는 “…내 평생을 오늘까지 나를 먹이신 하나님, 모든 악에서 나를 구속하신 천사…”라고 감사하며 말할 수 있었습니다. 창세기 48: 15-16a. 윌리엄 프리먼 로이드(1824)는 그의 찬송가 – 나의 시대는 그분의 손 안에 3절에서 “내 아버지의 손은 결코 그분의 자녀에게 불필요한 눈물을 흘리게 하지 않으시네”라고 노래했습니다. 그리스도인은 이 점에서 안심할 수 있습니다.

우리가 처한 상황과 환경을 한탄하고 싶을 때 이 말씀을 생각해보세요: 은세공인이 용광로를 가열하는 것은 은이 싫어서가 아니라 은이 최대한 순수해지기를 바라기 때문입니다.

제련공의 불 이야기.

한 여자가 은세공인이 은 조각을 불 위에 올려놓고 가열하는 모습을 지켜보고 있었습니다. 그는 은을 정제할 때는 불길이 가장 뜨거운 불 한가운데서 은을 잡고 있어야 불순물을 모두 태워버릴 수 있다고 설명했습니다. 여인은 하나님이 우리를 그런 뜨거운 곳에 붙잡고 계신다는 생각을 하다가 ‘그는 은을 정련하고 깨끗하게 하는 자로 앉아 계신다’는 구절을 다시 생각했습니다. 말라기 3:3. 그녀는 은세공인에게 은이 정련되는 동안 내내 불 앞에 앉아 있어야 한다는 것이 사실인지 물었습니다. 은세공인은 은을 들고 앉아 있어야 할 뿐만 아니라 은이 불 속에 있는 내내 은을 주시해야 한다고 대답했습니다. 은을 불 속에 너무 오래 두면 파괴될 수 있기 때문입니다. 여자는 잠시 침묵했습니다. 그러자 여인은 은세공인에게 ‘은이 완전히 다듬어졌는지 어떻게 알 수 있습니까’라고 물었고, 은세공인은 미소를 지으며 ‘아, 그건 쉬워요, 그 안에 내 형상이 보이면 알 수 있죠’라고 대답했습니다.

갈등의 본질인 고통도 있습니다.

우리는 퇴각이 없는 전쟁을 치르고 있습니다. 우리에게는 외부의 적과 내부의 적이 있습니다. 8절은 이 모든 것의 근원으로 우리를 인도합니다. “너희 대적 마귀가 우는 사자같이 두루 다니며 삼킬 자를 찾나니.” 베드로전서 5:8

인간이 직면하는 유혹에 대해 이야기할 때 우리는 종종 세상적인 욕망, 육체적인 욕망, 마귀의 영향을 언급합니다. 그러나 이러한 유혹의 주된 근원은 마귀라는 점에 유의하는 것이 중요합니다. 사탄은 세상을 조종하고 착취합니다.

베드로의 메시지를 받은 사람들은 심각한 방식으로 이런 일을 겪고 있었습니다. 그들은 박해를 받거나 최소한 박해의 끊임없는 위협에 노출되어 있었습니다. 오늘날 영국과 유럽, 그리고 제가 언급하는 미국에서는 박해가 더 원시적인 형태로 나타나지 않고 있습니다. 하지만 적대적인 세상에서 그리스도인의 삶을 사는 데 따르는 어려움은 항상 존재합니다. 어쩌면 ‘양과 염소’와 ‘알곡과 가라지’를 실제로 구분하여 변화를 볼 수 있는 시간이 필요하며, 이는 단지 고려해야 할 생각일 뿐입니다.

고려해야 할 박해의 예

젊은 기독교인이 적대적이거나 냉담한 동료들 앞에서 그리스도를 전하고 있다고 생각해 보세요.

누군가가 하나님을 가장하여 자기 중심적인 의도를 방해하려고 할 때 세상이 표현하는 격렬한 항의를 생각해 보세요.

기독교 복음의 선포나 기독교 윤리 원칙의 확언에 자주 수반되는 조롱을 생각해 보세요.

특히 우리의 열정을 약화시키고 간증을 침묵시키며 양보하도록 부추기는 미묘한 요인들을 생각해 보십시오.

마귀가 우리의 육신을 통해 우리를 공격할 때에도 고통이 있습니다.

우리가 마귀의 장치에 대해 무지할 필요도 없고, 무지해서도 안 됩니다. 그가 작동하는 손재주와 뉘앙스는 우리에게 낯설지 않은 것입니다. 그가 우리를 방심하게 만들 수 있다면 우리가 받은 축복의 상당 부분을 빼앗아 갈 수 있기 때문에 그는 우리가 축복을 받은 시기에 자신을 바쁘게 지냅니다. 사탄이 다른 어떤 때보다 더 큰 위협을 가하는 때는 조용할 때뿐입니다.

우리가 발전하고 있다고 자만하고 있을 때, 바로 그때 마귀는 더 파괴적인 공격을 계획하고 있습니다. 1939년부터 1940년까지의 전쟁 기간 동안 “사기 전쟁”으로 정의되는 시기가 있었습니다. “가짜 전쟁”에 대한 언급은 아무 일도 일어나지 않을 것 같았지만 바로 그때 심각한 분쟁이 발생했고 히틀러가 비행기 구름과 탱크 떼를 타고 도착했음을 시사합니다.

사탄의 전술을 현대적 관점에서 살펴보기.

1. 신앙의 기초에 의구심 던지기.

– 사탄은 기독교 신앙의 핵심 진리에 의문을 품게 하고, 하나님의 능력을 활용할 수 있는 능력에 대한 불확실성을 조장하여 그리스도인의 여정을 약화시키는 것을 목표로 합니다.

2. 동료 신자들 사이에 분쟁을 일으킵니다.

– 사탄은 의심의 씨앗을 뿌려 자연스러운 갈등을 이용하고 기독교 공동체 간의 연합을 방해합니다.

3. 인간의 취약점을 악용합니다.

– 사탄은 숙련된 관찰자처럼 정신분석가보다 더 깊이 우리의 약점을 파고듭니다. 그는 우리의 연약함을 이해하고, 피곤하거나 건강이 좋지 않거나 부주의한 순간을 식별하며, 이 지식을 집요하고 정확하게 이용합니다.

상황이 이렇습니다. 우리는 어떤 희망을 가질 수 있을까요? 베드로는 안식처에 대한 전망을 제시하지 않습니다. 그러나 놀랍게도 그는 하나님의 백성으로서 우리가 가진 자산을 기억하라고 지시합니다.

험난한 세상에서 신자로서의 항해.

그토록 강력한 대적에 맞서 우리는 무엇을 준비해야 할까요? 베드로는 두 가지를 언급합니다.

고귀한 목적을 향한 감동적인 부르심.

강력한 대적에 맞서는 우리의 첫 번째 자산은 고귀한 소명에 대한 영감입니다. 하나님의 부르심은 우리를 “그분의 영원한 영광”으로 인도하며, 이는 천국에서의 영원한 행복 그 이상을 의미합니다. 그것은 하나님의 성품을 반영하라는 초대이며, 현재에서 시작하여 천국에서 정점을 이루는 여정입니다.

궁극적인 목표는 은세공인처럼 그분의 모습을 닮는 것이며, 하나님의 모든 행동은 “그분이 나타나실 때, 우리는 그분과 같이 될 것이다”라는 목표를 달성하기 위해 정렬되어 있습니다. 이 방향으로 나아가기 위해 우리의 초점은 흔들림 없이 예수님께 맞춰져야 하며, 우리가 영광에서 영광으로 그분의 형상으로 변화될 때 성경 말씀처럼 “우리 모두는 주님의 영광을 유리 잔에 담아 보는 것과 같이 영광에서 영광으로 같은 형상으로 변화된다”고 말씀합니다.

무한한 자원에 대한 접근성.

또 다른 강력한 자산은 “모든 은혜의 하나님!”이라는 무한한 자원을 이용할 수 있다는 것입니다. 이것이 바로 우리의 대적 마귀에 대한 해독제입니다. “은혜”라는 용어는 우리가 과분한 존재라는 개념을 함축하고 있으며, 하나님의 선물은 공로가 없음을 강조합니다. 또한 “우리 주 예수 그리스도의 은혜를 너희가 알거니와 부요하신 자로서 너희를 위하여 가난하게 되심은 그의 가난함을 인하여 너희로 부요케 하려 하심이니라”는 그리스도의 가난에서 볼 수 있듯이 이러한 선물을 위해 지불하신 희생적인 대가를 강조합니다. “은혜”는 그리스도 안에서 우리에게 주어진 모든 것을 포괄하는 용어입니다.

우리가 말하는 은혜에 대해 잠시 생각해 봅시다.

의롭다 하심, 화해하심, 비추심, 억제하심, 회복하심, 지탱하심, 강화하심.

우리를 위한 의로운 은혜가 존재합니다.

 우리 죄인들은 그리스도의 의로움, 하나님의 율법에 대한 그분의 순종, 우리의 불순종에 대한 십자가에서의 만족으로 인해 이 칭의의 은혜로 의롭다고 인정받습니다. 마치 우리가 모든 것을 다 한 것처럼 우리에게 인정됩니다.

화해의 은혜는 우리를 위해 존재합니다.

 한때 하나님의 대적이었던 죄인인 우리는 이제 친구일 뿐만 아니라 전능하신 하나님의 자녀로 간주됩니다.

조명하는 은혜는 우리를 위해 존재합니다.

 우리 각자에게는 인생의 난해한 길을 안내하는 조명이 있습니다.

억제하는 은총은 우리를 위해 존재합니다.

 하나님께서는 성령의 능력을 통해 우리를 의의 길로 인도하고 보존하시며, 우리가 올바른 길에서 벗어나지 않게 하시고 “곧고 좁은 길”을 가게 하십니다.

은혜 회복은 우리를 위해 존재합니다.

 은혜의 회복은 우리의 도덕적 행위의 실수를 바로잡고 거룩의 길로 다시 인도하기 위해 존재합니다.

지탱하는 은혜는 우리를 위해 존재합니다.

 그분의 은혜는 슬픔의 때와 모든 것이 잘못되는 것처럼 보일 때 우리를 지탱하기 위해 존재합니다.

강화하는 은혜는 우리를 위해 존재합니다.

 그리스도인의 길은 우리의 힘을 약화시키고 고갈시키는 장애물과 문제들로 가득 차 있습니다. 그러나 그분은 우리가 유혹에 맞서 승리할 수 있게 하십니다. 땅과 지옥이 나를 대적할지라도 “내 앞에 하나님이 계시면 누가 나를 대적하리요?”

예수님은 모든 것의 전부이시며, 할렐루야 그분은 나의 것입니다. 그렇다면 실패에 대해 무슨 변명이 있을 수 있겠습니까? “할 수 없다”는 말은 그리스도인의 어휘에 있어서는 안 됩니다. 하나님께서 명령하신 것은 반드시 실행할 수 있는 은혜를 주십니다.

그래서 마침내 우리는 믿으라는 명령을 받았습니다.

그리스도인의 약속

본문에서 “온전케 하리라, 견고케 하리라, 강건케 하리라, 견고케 하리라”는 구절은 미래형으로 쓰여졌기 때문에 약속으로 해석할 수 있고 또 그렇게 해석해야 합니다. 이 단어들을 생각해 보는 시간을 가지시기 바랍니다. 이 중 몇 개는 베드로에게 매우 매혹적이었기 때문에 귀중한 것이었을 것입니다.

완벽히 하리라.

그 의미는 “수리” 또는 “회복”입니다. 전통에 따르면 베드로는 마가복음에 대한 많은 내용을 마가에게 제공했습니다. 마가는 이 이야기를 들려줄 때 베드로가 예수님이 안드레와 그를 어선에서 불러내어 그물을 고치던 야고보와 요한을 불렀던 날을 묘사할 때 사용했을 것과 같은 단어를 사용했습니다.

그물을 고치는 것은 어부들에게 필수적인 일이지만, 베드로는 사람들을 낚으며 보낸 시간을 되돌아보면서 다른 것들도 고쳐야 한다는 것을 깨달았습니다. 어부들을 고치는 것도 필요합니다.

고기가 잘 잡히면 우리의 노력과 영적 비축량이 고갈됩니다. 고기가 잘 안 잡히면 우리는 불안하고 우울해집니다. 베드로는 아마도 자주 찢어진 그물처럼 느껴졌을 것입니다. 그러나 그는 그물을 고치시고 사용하실 준비를 하시는 분을 알고 있었습니다.

견고하게 하소서.

다시 한 번, 이 용어는 베드로에게 즐거운 과거를 담고 있습니다. 예수님은 “네가 회심하였으니 네 형제를 굳게 세우라…”고 말씀하시면서 그의 부인을 예언하셨습니다. 예수님은 이런 단어를 사용하셨습니다.

베드로의 부정 경험은 굴욕적이고 비통하며 자신을 낮추는 일이었습니다. 그것은 자신에 대한 그의 신뢰를 무너뜨렸습니다. 그러나 그것은 그에게 하나님에 대한 확신을 주었습니다. 그는 회복되었을 뿐만 아니라 바위처럼 견고하게 굳어졌습니다. 이제 그는 형제자매들에게 그들도 어떻게 견고해질 수 있는지 보여주고 있습니다. 이제 그는 형제들에게도 어떻게 안정될 수 있는지 보여주고 있습니다.

우리는 더 강해질 수 있을까요?

그러면 우리가 직면하는 모든 갈등에서 회복력을 발휘할 수 있을까요?

반석 위에 집을 지은 사람처럼 굳건한 기초 위에 뿌리를 내리기로 합의할 수 있을까요?

결론:

다시 원래의 질문으로 돌아가 보겠습니다. 우리는 견고한 기반 위에 집을 짓고 있나요? “나의 소망은 오직 예수님의 의와 보혈 위에 세워져 있습니다”라고 말할 수 있을까요?

그렇지 않다면 우리는 하나님의 백성에게 주신 은혜로운 약속의 적용을 받지 못하는 것입니다. 하지만 이런 비참한 상황에 머물러 있을 필요는 없습니다.

복음을 향한 부르심은 여전히 열려 있습니다. 실제로 우리 귀에는 이 훈계가 울려 퍼집니다: “주님이 계실 때 주님을 찾고, 주님이 가까이 계실 때 주님을 부르십시오.” – “그가 주께로 돌아오라 그리하면 그가 그를 긍휼히 여기시고 우리 하나님께로 돌아오라 그리하면 그가 풍성히 용서하시리라”는 또 다른 약속이 있습니다.

우리의 삶이 이 견고한 기초 위에 세워진다면 어떤 상황에서도 하나님의 모든 약속을 주장할 수 있습니다. 그리스도를 신뢰함으로써 우리는 그 약속들을 확신하게 되고, “구원을 통해 하나님의 능력으로 지킴을 받게 될 것”입니다.

Ukrainian

Віра серед випробувань – Мандрівка Божого люду

Писання:

“Але Бог усякої благодаті, що покликав нас до вічної слави Своєї Христом Ісусом, після того, як ви трохи потерпіли, зробить вас досконалими, утвердить, зміцнить, оселить вас”. 1 Петра 5:10.

Вступ і передумови:

Послання 1 Петра 5:10 звернене до християн. Християни, які проживали в Малій Азії, характеризуються своєю вразливістю і розпорошеністю, стикаючись з обмеженими можливостями соціальної взаємодії один з одним, в той час, коли апостол Петро звертається до них. Вороже налаштовані язичники і ще більш войовничі юдеї перебували по сусідству.

Вони зазнавали переслідувань і мали побоювання щодо можливого погіршення свого становища. Лист Петра до них не вселяє в них впевненості, і це не було його наміром, коли він висловлює свої сподівання на майбутнє. Особливо слід відзначити, що Петро не втішає їх, видаючи бажане за дійсне.

Якими ж були його цілі та бажання?

Він прагне влити залізо в їхню кров.

Він не очікує, що вони уникнуть суду, та й не дуже цього бажає.

Однак він бажає, щоб у годину випробування вони виправдали себе, як і належить християнам.

Цільова аудиторія 1 Петра 5:10 – це християни, які терплять переслідування в глобальному масштабі. Нічого не змінилося; насправді світ став ще більш ворожим. Таким чином, послання залишається таким же актуальним зараз, як і тоді, коли Святий Дух надихнув Петра написати його.

1. Ситуація християнина

Особливістю християнина є те, що він живе у двох сферах.

Сфера 1 – він у Христі, а сфера 2 – він у світі (але не від світу), тобто існує подвійність проживання, але тільки одна ідентичність.

Вираз “Христом Ісусом” можна також перекласти як “у Христі Ісусі”. Згадаймо, як Павло називає себе “людиною, яка з’єднана з Христом”. Позиція християнина у Христі займає ключову роль у філософії Павла.

Християнин пов’язаний з Богом своєю непохитною вірою в Христа, утворюючи зв’язок настільки ж тісний і інтимний, як між тілом і головою. Бог дивиться на Христа, і через Нього Він сприймає всіх людей, які мають віру. Бог сприймає кожного віруючого і вважає його з’єднаним з Христом.

Завдяки своїй єдності з Христом, християнин має такий самий рівень безпеки, як і Сам Христос. Христос спокутував його гріхи, і ця спокута була визнана Богом від його імені, так, ніби він особисто відшкодував їх.

Що це повинно зробити? Розуміння того, що людина з’єднана з Христом, повинно мати глибокий вплив на моральні якості віруючої людини. Воно повинно впливати на кожне рішення, яке він приймає, як ми бачимо з роздумів Павла.

Павло часто розмірковує.

 Віруюча людина, коли радіє, радіє в Господі.

 Коли він одружується, він робить це в Господі.

 Коли християнським дітям наказано слухатися батьків, вони повинні робити це в Господі.

 Коли віруюча людина будує свої плани, вона робить це в Господі, тобто прагне будувати свої плани згідно з розумом Христа.

І не тільки так має бути. Людина, яка має віру і пов’язана з Христом, вважається дитиною Божою. Дуже важливо, щоб ця реальність певною мірою проявлялася в її характері.

В уривку говориться, що люди, які чинять праведність, народжуються від Нього. Це означає, що наявність гріха у віруючій людині несумісна з її справжньою природою. На жаль, він присутній, але відхиляється від звичної поведінки.

Наприклад, батько виявляє, що його син поводиться у спосіб, який абсолютно не відповідає позитивним якостям, які він йому приписував. Серед скорботи розбитого серця ми можемо почути його нарікання: “Це не схоже на мого сина”.

Чи можемо ми зробити висновок, що Бог засмучений? Без сумніву, можемо. “Не засмучуйте Святого Духа Божого…” Ефесянам 4:30, хіба не так говорить Павло? Кожного дня ми повинні приносити стільки смутку Святому Духу Божому! Однак наше становище у Христі і наша вічна безпека в Ньому не залежить від наших численних помилок.

“Якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть дотримуватися уставів Моїх, якщо порушуватимуть постанови Мої і не виконуватимуть заповідей Моїх, то покараю гріх їхній палицею, беззаконня їхнє – батогом, але любові Своєї не відніму від нього, і вірності Своєї не зраджу ніколи. Заповіту Свого не порушу, і не зміню того, що вимовили уста Мої”. Псалом 89:30-34

Коли нам хочеться опустити руки, ми повинні згадати, наскільки вірним є Бог. Крім того, пам’ятайте про це наступного разу, коли нам захочеться когось критикувати. Хто ми такі, щоб судити і хто ми такі, щоб виносити вирок? Прийняття людини Богом гарантоване, якщо вона перебуває у Христі. Але це лише один з аспектів християнина. Пам’ятайте, що найважливіша частина – це бути чоловіком чи жінкою у Христі.

Однак християнин, який перебуває у Христі, також є частиною цього світу, і напруга і страждання, які виникають в результаті перебування між цими двома світами, роблять християнство таким складним.

Страждання притаманні всьому людству, і християнину не уникнути їх. Але є страждання, які властиві лише християнинові, і навіть ті страждання, якими він ділиться зі світом, набувають нового значення. Всі вони є частиною Божої дисципліни для подальшого освячення – “…Після цього ви страждали”. 1 Петра 5:10

Існує страждання, яке має характер покарання.

Ми повинні запитати себе: “Якого роду страждання повинен пережити християнин?” Існує багато форм.

Християнину, можливо, доведеться пережити хворобу, біль, втрату, розчарування і скорботу. Я не стверджую, що кожне таке переживання слід пов’язувати з якимось конкретним гріхом, зовсім ні. Ісус сказав в Івана 16:33: “Це Я вам сказав, щоб у Мені ви мали мир. У світі ви матимете скорботу, але будьте веселі, бо Я переміг світ”.

Намагання таким чином пов’язати гріх і страждання може стати хворобливою нав’язливою ідеєю. З іншого боку, ми повинні прагнути приймати все, що трапляється на нашому шляху, як частину Божої дисципліни: Чому?

 Можливо, щоб ушляхетнити нас.

 Можливо, щоб підняти наші думки від речей тимчасових до речей вічних і показати нам безглуздість будівництва для цього світу. Але завжди для того, щоб сприяти нашому зростанню в благодаті. Це правда, що декому доводиться терпіти більше страждань, ніж іншим. Життя Якова було сповнене важчих випробувань, ніж життя Авраама чи Ісаака, наприклад.

Ми не знаємо чому. Можливо, він був зроблений з більш непіддатливого матеріалу. Наприкінці дня він міг з вдячністю говорити про “…Бога, що годував мене по всі дні мого життя аж до цього дня; Ангела, що викупив мене від усякого зла…” Буття 48: 15-16а. Вільям Фрімен Ллойд (1824) у своєму гімні “Мої часи в Його руках” у 3-му вірші сказав: “Рука Отця мого ніколи не викличе у Його дитини непотрібної сльози”. І християнин може бути в цьому впевнений.

Згадаймо про це, коли ми піддаємося спокусі нарікати на своє становище і обставини: Срібляр розпалює піч не тому, що ненавидить срібло, а тому, що хоче зробити його настільки чистим, наскільки це можливо.

Історія про вогонь афінажника.

Одна жінка спостерігала за сріблярем, який тримав шматок срібла над вогнем і давав йому нагрітися. Він пояснив, що для очищення срібла потрібно тримати його посередині вогню, де полум’я найгарячіше, щоб випалити всі домішки. Жінка подумала про те, що Бог тримає нас у такій гарячій точці; потім вона знову подумала про вірш, який говорить: “Він сидить, як рафінувальник і очищувач срібла”. Малахія 3:3. Вона запитала срібляра, чи правда, що він повинен сидіти перед вогнем весь час, поки срібло очищується. Чоловік відповів, що так, він не тільки повинен сидіти там, тримаючи срібло, але й не зводити з нього очей весь час, поки воно перебуває у вогні. Якби срібло залишилося у полум’ї хоч на мить довше, воно було б знищене. Жінка на мить замовкла. Тоді вона запитала ювеліра: “Як ти знаєш, що срібло повністю очищене?” Він усміхнувся до неї і відповів: “О, це дуже просто – коли я бачу в ньому свій образ”.

Існує також Страждання, яке має природу конфлікту.

Ми ведемо війну, з якої немає виходу. Ми маємо ворогів ззовні і ворогів всередині. Вірш 8 веде нас до кореня всього цього. “Ваш супротивник, диявол, ходить, як лев, що ричить, шукаючи, кого б поглинути”. 1 Петра 5:8

Говорячи про спокуси, з якими стикається людина, ми часто посилаємося на вплив земних бажань, фізичних потягів і диявола. Однак важливо зазначити, що першоджерелом цих спокус є диявол. Сатана маніпулює і експлуатує світ.

Одержувачі послання Петра переживали це у важкий спосіб. Вони були схильні до переслідувань або, щонайменше, до вічної загрози переслідування. Сьогодні в цій країні, і я маю на увазі Великобританію, Європу та США, немає переслідувань у їхніх більш примітивних проявах. Але складність жити християнським життям у ворожому світі завжди присутня. Можливо, настав час і є потреба відсортувати “овець від козлів” і “кукіль від пшениці”, щоб побачити зміни в цьому – це просто думка, яку варто розглянути.

Переслідування Приклади для роздумів.

Уявіть собі молодого християнина, який займається євангелізацією Христа в присутності антагоністично налаштованих або апатичних товаришів.

Подумайте про те, як люто обурюється світ, коли хтось, прикриваючись ім’ям Бога, намагається перешкодити його егоцентричним намірам.

Подумайте про насмішки, які часто супроводжують проголошення християнського Євангелія чи утвердження християнських етичних принципів.

Особливо зверніть увагу на тонкі чинники, які зменшують наш ентузіазм, змушують замовкнути наше свідчення і спонукають нас до поступок.

Існує також Страждання, коли диявол нападає на нас через нашу плоть.

Нам не потрібно не знати про його прийоми, та й не слід знати. Спритність і нюанси, з якими він діє, не є чимось незнайомим для нас. Він не дає нам спокою в той час, коли ми отримуємо благословення, бо якщо йому вдасться застати нас зненацька, то він може забрати значну частину отриманих благословень. Тиша – це єдиний час, коли він становить більшу загрозу, ніж у будь-який інший час.

У той час, коли ми лестимо собі, що робимо успіхи, саме тоді диявол планує більш руйнівну атаку. Під час війни 1939-1940 років був період, визначений як “фальшива війна”. Посилання на “фальшиву війну” означає, що нічого не повинно було статися, але саме тоді спалахнув значний конфлікт, і тоді Гітлер прибув у хмарі літаків і рої танків.

Розглянемо тактику сатани в сучасному світлі.

1. Поставити під сумнів фундамент віри.

– Сатана прагне змусити нас поставити під сумнів основні істини християнської віри, підживлюючи невпевненість у нашій здатності скористатися Божою силою і тим самим підриваючи наш християнський шлях.

2. Створення розбрату серед одновірців.

– Сатана сіє насіння підозрілості, використовуючи природні конфлікти та руйнуючи єдність між християнськими спільнотами.

3. Експлуатація людських вразливостей.

– Сатана, як вправний спостерігач, заглиблюється в наші слабкості навіть глибше, ніж психоаналітик. Він розуміє наші слабкості, визначаючи моменти втоми, поганого самопочуття чи неуважності, і з невблаганною точністю експлуатує це знання.

Ось така ситуація. Яку надію ми можемо мати? Петро не обіцяє жодної перспективи перепочинку. Однак, дивовижним чином він скеровує нас до того, щоб ми згадали про переваги, які ми маємо як Божий народ.

Орієнтуючись як віруючі у складному світі.

Що ми можемо протиставити такому потужному супротивнику? Петро згадує дві речі.

Надихаючий заклик до благородної мети.

Наш перший актив проти грізного супротивника – це натхнення благородним покликанням. Божий поклик веде нас до “Його вічної слави”, що означає більше, ніж вічне щастя на небесах. Це запрошення відображати характер Бога, подорож, яка починається в сьогоденні і завершується в небі.

Кінцевою метою є віддзеркалення Його подоби, подібно до срібляра, і всі дії Бога спрямовані на досягнення цієї мети – “Коли Він з’явиться, ми будемо подібні до Нього”. Щоб просуватися в цьому напрямку, наша увага повинна бути непохитно зосереджена на Ісусі, оскільки ми преображаємося в Його образ від слави до слави, і коли ми це робимо, то Писання говорить: “Всі ми, бачачи, як у склі, славу Господню, перемінюємося в той самий образ від слави до слави”.

Доступ до безмежних ресурсів.

Ще одним потужним активом є наявність невичерпних ресурсів – “Бог усякої благодаті!”. Це протиотрута для нашого супротивника – диявола. Термін “благодать” охоплює концепцію того, що ми недостойні, підкреслюючи, що Божі дари незаслужені. Він також підкреслює жертовну ціну, заплачену за ці дари, як видно з убогості Христа для нашого збагачення: “Ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатий, убогим став заради вас, щоб ви Його убогістю збагатилися”. “Благодать” служить всеосяжним терміном, що охоплює все, що доступне нам у Христі.

Давайте на деякий час замислимося над благодаттю, про яку ми говоримо.

Виправдовуюча, Примиряюча, Освітлююча, Стримуюча, Відновлююча, Підтримуюча, Зміцнююча.

Виправдувальна благодать існує для нас.

 Ми, грішні, визнані праведними цією виправдувальною благодаттю через праведність Христа, Його послух Божому закону і Його сатисфакцію на хресті за наш непослух. Вона зараховується нам так, ніби ми зробили все це самі.

Примиряюча благодать існує для нас.

 Ми, грішники, які колись були Божими ворогами, тепер вважаємося не тільки друзями, але й дітьми Всемогутнього Бога.

Для нас існує освітлююча благодать.

 Ми, кожен з нас, маємо просвітлення, яке веде нас по кожному заплутаному життєвому шляху.

Стримуюча благодать існує для нас.

 Силою Святого Духа Бог направляє і зберігає нас на шляху праведності, не даючи нам відхилитися від правильного курсу і утримуючи нас на “прямій і вузькій дорозі”.

Відновлювальна благодать існує для нас.

 Відновлююча благодать існує для того, щоб виправити наші промахи в моральній поведінці і повернути нас на шлях святості.

Підтримуюча благодать існує для нас.

 Його благодать існує для того, щоб підтримувати нас у часи скорботи і в ті часи, коли здається, що все йде не так.

Зміцнююча благодать існує для нас.

 Християнський шлях переповнений перешкодами і проблемами, які можуть покалічити і виснажити наші сили. Але Господь дає нам змогу протистояти спокусам і перемагати їх. Проти мене земля і пекло з’єдналися, але якщо “Бог переді мною, хто може бути проти мене?”

Ісус – це все в усьому, і Алілуя, Він мій. Яке ж тоді може бути виправдання невдачі? Слово “не можу” не повинно бути в лексиконі християнина. Те, що Бог наказує, Він дає благодать для виконання.

Отже, нарешті, нам наказано вірити.

Обіцянки християнина

Фрази в нашому тексті “удосконалить, утвердить, зміцнить, оселить” можна і потрібно інтерпретувати як обітниці, тому що вони написані в майбутньому часі. Я хочу, щоб ви витратили час на роздуми над цими словами. Деякі з них, мабуть, були безцінними для Петра, оскільки вони настільки захоплюючі.

Доконаний вид.

Це дієслово означає “ремонтувати” або “відновлювати”. Згідно з традицією, Петро надав Марку значну частину змісту для його Євангелія. Коли Марк розповідає цю історію, він використовує те саме слово, яке Петро використав би для опису того дня, коли Ісус покликав Андрія та його з їхніх рибальських човнів, а потім покликав Якова та Івана, коли вони лагодили свої сіті.

Лагодити сіті – це необхідність для рибалок, але коли Петро замислився над тим, як він провів час, ловлячи людей, він зрозумів, що й інші речі також потребують лагодження. Потрібно також виправити рибалок.

Коли рибалка ловить добре, це виснажує наші зусилля і духовні резерви. Коли рибалка погана, ми стаємо неспокійними і пригніченими. Петро, напевно, найчастіше відчував себе розірваною сіткою. Однак він знав про Того, Хто лагодить і готує до використання.

Укріплює.

Знову ж таки, цей термін мав для Петра приємне минуле. Ісус сказав: “Навернувшись, зміцнюй (утверджуй) братів твоїх…” на додаток до того, що передбачив його зречення. Ісус використав таке слово.

Досвід зречення Петра був принизливим, кислим і принижуючим. Це зруйнувало його довіру до себе. Однак це дало йому довіру до Бога. Він не тільки відновився, але й затвердів, набувши твердості, подібної до каменю. Тепер він демонструє своїм братам і сестрам, як вони теж можуть утвердитися. Тепер він демонструє своїм братам, як вони теж можуть стати стійкими.

Чи станемо ми сильнішими?

Чи будемо ми тоді стійкими в кожному конфлікті, з яким зіткнемося?

Чи прийдемо до згоди вкорінитися на міцному фундаменті, як той чоловік, чий дім був збудований на скелі?

Висновок:

Це повертає нас до початкового запитання. Чи будуємо ми на міцній основі? Чи можемо ми сказати: “Моя надія побудована ні на чому іншому, як на праведності і крові Ісуса”?

Якщо ні, то на нас не поширюється жодна з благодатних обітниць, даних Божому народові. Однак ми не повинні залишатися в цій жалюгідній ситуації.

Заклик до Євангелія все ще відкритий. Дійсно, заклик звучить у наших вухах: “Шукайте Господа, поки Він доступний, і призивайте Його, поки Він близько”. – “Нехай повернеться до Господа, і Він помилує його, і до Бога нашого, і Він щедро помилує” – ще одна обіцянка.

Тоді, незалежно від наших обставин, ми можемо претендувати на всі Божі обітниці, якщо наше життя побудоване на цьому міцному фундаменті. Через довіру до Христа ми запевняємось в них, і ми будемо “збережені силою Божою через спасіння”.

Faith Amidst Adversity – The Journey of God’s People.

Leave a Reply Cancel reply